Відоме й невідоме про українську хату
Українки, які підкорили Голівуд
Марія Примаченко
ТОП-10 найсильніших країн світу, якими керують жінки
Медовий місяць та шлюбні традиції українців
Сага про сільську жінку
Дружини гетьманів України: забуті долі
Коли дитина готова до школи?
Street Workout  популярний серед українських дівчат
Початок шкільного життя — відповідальний момент для кожної дитини. Від того, як вона впорається з труднощами  та адаптується до нових умов, залежатиме її подальше шкільне життя.
 
       Українське законодавство дозволяє першокласникам мати повних  шість або сім років. Тому багато батьків віддають шестирічних дітей до школи, мотивуючи власне рішення тим, що дитина вже вміє читати та рахувати. Але  “предметні знання”, на яких останнім часом “зациклюються” батьки дошкільнят,   не є достатнім аргументом  для вступу до школи.
 
Звісно, батьки та вихователі дошкільнят бажають, щоб їхні діти добре вчилися, нормально вписалися в новий колектив. Проте самого тільки бажання замало, важливо знати закономірності успішної адаптації до школи.
 
На що варто звернути особливу увагу вихователям та батькам майбутніх першокласників? Про що вони мають знати насамперед?
 
Віддавати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла відповідного фізичного віку, тобто повних шести років, з умови її психологічної, фізичної,  інтелектуальної та моральної  готовності. Також важливо враховувати антропометричні дані, які розроблені лікарями і обов'язкові для уваги батьків:
  

Вік

Хлопчики

Дівчатка

Кількість постійних зубів

Зріст (см)

Вага (кг)

Кількість постійних зубів

Зріст (см)

Вага (кг)

6 років

1-6

111-121

19,7-24,1

1-6

111-120

19,0-23,6

7 років

5-10

117,3-127,3

20,4-28,8

6-11

115,9-126,9

20,3-28,0

 
     Якщо на момент вступу до школи більшість антропометричних показників дитини нижчі від норми, слід  замислитися й порадитися з лікарем або психологом, чи варто їй вступати до школи  в цей період (передусім це стосується шестирічного віку).
 
Особливу увагу треба звернути на кількість постійних зубів ( ми не беремо до уваги молочні, що є тимчасовими). Цей показник іноді ще називають зубним віком, саме він є вирішальним при визначенні фізичної зрілості малюка. Зрозуміло, найкраще, коли і вага, і зріст наближені до наведених значень або трохи їх перевищують. Але якщо немає бодай одного постійного зуба (з названої кількості) на тлі інших позитивних показників, не варто  віддавати дитину до школи.
 
Всі діти різні, але слід уникати будь-якого ризику, бо за цим — здоров’я, яке досить легко порушити і доволі складно відновити. За останні роки у дошкільників зросла кількість захворювань органів травлення, серцево-судинної системи, зафіксовано зниження гостроти зору. З початком навчання в ослабленої або фізично незрілої дитини ці показники можуть істотно погіршитися.
 
 Моральна готовність
 
Уміння спілкуватися з дорослими й однолітками — основа для успішної адаптації дитини у школі. 
 
Систематично спостерігаючи за поведінкою дитини  під час ігор і занять, можна помітити чи вміє вона  спокійно й по-діловому звертатися до дорослого із запитаннями, узгоджувати власні бажання з інтересами товаришів?
 
Чи може  проявити себе і свої інтереси в колективі? Чи може  вона не бере участі в діяльності дітей, несмілива  чи пасивна  у спілкуванні з однолітками й дорослими тощо.
 
Деякі батьки з різних причин не бажають, щоб їхня дитина відвідувала дошкільний заклад, тож підготовка малюків до школи відбувається у родині, що не завжди сприяє її успішній шкільній адаптації.
 
Тому важливо, щоб перед школою малюк хоча б два роки відвідував дитсадок, де мав би  можливість влитися у соціальне середовище однолітків і старших дітей, що допоможе навчитися на практиці встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити власні інтереси з інтересами та бажаннями інших, а отже, усвідомити, що не завжди своє “хочу” є важливим для інших. Це приборкує егоїзм. 
 
У формуванні моральної готовності дуже важливий приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками (бабусею, дідусем) і родичами, з друзями, іншими дорослими й дітьми. Дошкільний вік — період наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки наших дітей — це віддзеркалення більше ніж 80% наших із вами вчинків.
 
Візьміть до уваги!
Дитину треба готувати до того, що далеко не завжди всі ролі у житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашими бажаннями, інколи доводиться робити і те, що потрібно іншим, хоч воно і не входить у коло наших безпосередніх інтересів.
 
У 60% шестирічних дітей є порушення мовленнєвого розвитку, що ускладнює їхнє навчання в школі. Щоб запобігти цьому, вислуховуйте дитину, не перебивайте її, давайте можливість висловлюватися, коректно виправляйте, залучайте до рефлексування власних станів і почуттів.
 
 Вольова готовність
 
 
     В дошкільному віці починає формуватися воля, але вольові дії, сфера їх застосування і їхнє місце у поведінці дитини вкрай обмежені й нетривалі. Про вольову готовність дитини можна робити висновок за сформованістю в неї довільних психічних процесів (сприймання, пам'яті, уваги).
 
Показники сформованості довільних  психічних процесів
Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет.
Дитина запам’ятовує уривки, які потрібно  вивчити.
Уміє самостійно себе обслуговувати (вдягається, зав’язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, може випрати свої шкарпетки й трусики, дотримується особистої гігієни).
Дотримується певного темпу в своїй роботі.
Дотримується доступних правил поведінки.
Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання (якщо оцінка не позитивна, не ображається, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає...).
Дитина вміє сама оцінювати свою роботу.
 
Візьміть до уваги!
 Психофізіологічні особливості шестирічних малят не дають змоги в повному обсязі сформувати в них вольову готовність до шкільного навчання, як у дітей семи років. Це треба враховувати, щоб не ставити перед малюком непосильних завдань.
 
Формування вольової готовності дошкільника залежить від його темпераменту; зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання. Волю дитини слід формувати, ставлячи до неї сталі вимоги, які не змінюються спонтанно під дією емоцій.
 
Мотиваційна готовність
 
Спеціальні дослідження показують: хоча  дітей цікавлять зовнішні атрибути шкільного життя — ранці, оцінки, дзвінки, шкільна форма тощо — не це визначає їхнє прагнення ходити до школи. Їх захоплює власне навчання як серйозна, змістовна діяльність, що дає певний результат, важливий як для самої дитини, так і для дорослих.
   
  Дослідження психологічного змісту показали: внутрішня позиція школяра, яка формується на сьомому році життя, є системою потреб, пов’язаних з учінням як із новою, серйозною діяльністю, що втілює в собі новий, суспільно значущий, а отже, дорослий спосіб життя.
 
У шестирічної дитини таку мотивацію до школи ще не сформовано, тож потрібна серйозна копітка робота з її формування.  Дуже важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу, а не різні страшилки або погрози (от підеш до школи, там не побавишся...).
 
Визначити рівень мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди, в якій можна з’ясувати бажання дитини стати школярем та його уявлення про школу. Відповіді дітей можна поділити на три  групи.
 
1. Прагнення бути школярем, бажання вчитися ґрунтуються на відповідному уявленні про школу: “Усі мають вчитися, щоб потім, коли виростеш, добре працювати”; “Хто добре навчається у школі, той зможе стати Президентом...”; “Щоб добре вчитися, треба бути старанним...”. Серед цієї групи відповідей будуть одиниці шестирічних малят, бо їхня основна потреба — ще гра, а не навчання.
 
 2. Прагнення стати школярем ґрунтується на поверховому уявленні: “У школі цікаво, там багато дітей, учитель ставить їм оцінки”; “У школі краще, ніж у дитячому садку: не треба спати вдень, після уроків можна бігати по подвір’ю скільки завгодно”; “Мені у школі подобаються перерви, коли можна виходити в коридор або на вулицю”. Так розмірковують уже більше шестирічних.
 
3.Дитина начебто й правильно уявляє вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побоювання, навіть страх: “Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька”; “А раптом я не зможу зробити те, що скаже вчителька”; “У школі важко, я не знаю, чи хочу йти туди, — чомусь боюся”. Таких відповідей досить багато серед обох груп.
 
Мотиваційну готовність дитини слід формувати через її усвідомлення того позитивного, що очікує на неї у школі, а не на погрозах та залякуванні. Підвищити мотивацію дитини до шкільного навчання допоможе приклад батьків та близьких людей (покажіть свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розкажіть про позитивний досвід шкільного навчання). Привабливість для сина і доньки шкільного навчання можна підвищити, створивши портфоліо досягнень дитини.
 
А головне - ніколи  не забувайте підтримувати свою дитину протягом всього шкільного життя: "Спробуй іще раз!”; “Нічого, не хвилюйся, в тебе все вийде!”; “В тебе вийшло краще, ніж минулого разу!”. Можливо, дитина вам не подякує  словесно, але рано чи пізно обов’язково зрозуміє, наскільки важливими для неї були ваші слова підтримки. 
 

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua