Відоме й невідоме про українську хату
Українки, які підкорили Голівуд
Марія Примаченко
ТОП-10 найсильніших країн світу, якими керують жінки
Медовий місяць та шлюбні традиції українців
Сага про сільську жінку
Дружини гетьманів України: забуті долі
Коли дитина готова до школи?
Street Workout  популярний серед українських дівчат

   Наукові знахідки та історичні документи підтверджують, що колись на наших землях, зокрема, на Поліссі існували цілі полки жінок-воїнів.

  Відомий український філолог, професор Львівського національного університету імені І. Франка,  Іван Денисюк на основі дослідження фольклорного матеріалу та вивчення історичних друкованих джерел, статей, мемуарів зробив наукове відкриття: Волинь була місцем амазонок.

У селі Тур Ратнівського району біля святого озера віднайдено кургани жінок-воїнів. Відома тут давня пісня про жіночий полк:

Круз наше село Турецькое
пройшло військо дивоцькое...

  В ній оспівується організоване амазонське військо. В цьому жіночому полку був свій прапор - „корогва" і навіть полкова музика - „барабан". До наших часів дійшли старі волинські колядки, які свідчать, що участь жінок у війні була поширеним явищем.

  В одній з пісень з села Колодязного розповідається про трьох удовиних дочок, з яких одна йде на війну і завойовує половину турецького війська. Як свідчить загальний опис, поліські амазонки мали великі груди. Першу згадку про дивожон знаходимо в „Повести временных лет".

  Другий львівський дослідник бойових мистецтв українців, автор двох книг Тарас Каляндрук також знайшов чимало розповідей про українських амазонок.

 Зберігся малюнок з Радивілівського літопису, де зображені жінки в армії Святослава, - розповідає Тарас Богданович.

   - Є опис грецьких вчених, що у 971 році в битві з візантійцями серед загиблих русинів знайдено мертвих жінок у чоловічому одязі, які воювали нарівні з чоловіками.

  Загони амазонок брали участь у бою проти візантійського царя Цимісхія 22 липня 971 року. Коли вони почули, що князя Святослава поранено, то подвоїли свою одчайдушність, забули про обережність і увірвались в Конону, де стояв імператор Цимісхій. Володарку „амазонської раті" називали Славунею."
 

   Про країну амазонок розповів відомий письменник і громадський діяч Сергій Плачинда у своїй книзі-есе „Лебедія". В Україні-Руси жіночі бойові загони косачок, яких греки називали амазонками (тобто безгрудими), були вправними вершниками, хоробрими і витривалими.

  Вони добре володіли мечем, бойовою сокирою, списом, луком і стрілою. Поряд із військовими справами займалися і скотарством (надто дбали про коней), мисливством, рибальством, хліборобством та ремісництвом.

    Щороку на свято Ярила косачки (амазонки) мали злюб (шлюб) з молодими аріями, згодом - скіфами. Побутує думка, що амазонки виховували лише дівчаток, а хлопчиків вбивали. Але це не відповідає дійсності.

   „Батько медицини" Гіппократ, який ретельно вивчав народну медицину амазонок, писав, що вони лише калічили хлопчаків, аби не дати їм можливості згодом воювати проти жінок.

  В дитинстві хлопчикам накладали на ніжку спеціальну колодку, що безболісно чинила травму. Покалічених таким чином чоловіків амазонки використовували як ремісників, скотарів і рибалок.

   Не випікали вони собі праву грудь, як зауважував Геродот, що писав з вус: старих скіфів, які ставились до амазанок упереджено.

     Гіппократ   встановив, що амазонки не чинили жодного каліцтва своїм донькам, а накладали на праву грудь малої дівчинки мідну пластинку особливого виготовлення, внаслідок чого молочна залоза не розвивалася Зате вся сила переходила до правого плеча і правої руки дівчини.

    Войовничість і безстрашність амазонок підтверджує Стратон (68 р. до н.е. - 20 р. н.е.). Він зазначає, що амазонки свого часу захопили Малу Азію, Мізію, Лідію, Кірію, а також частину Кавказу. Вони відіграли значну державотворчу роль у Малій Азії, де заснували багато міст.

   Діодор Сицилійський (І ст. до н.е.) описав подвиги цариці косачок Фемішкіри (Феміскіри), яка зі своїм хоробрим військом „підкорила багато народів за Доном і сама героїчно загинула в одній із битв". Ще більшої слави зажила її донька, яка з великим військом косачок підкорила Фракію, частину Азії й завоювала Сирію. А цариця амазонок Пантесилая у бойовому союзі з царем Енеєм брала участь у Троянській війні і мужньо загинула в двобої з Ахіллом.

  Діонісій Скіфобрахіон (II ст. до н.е.) описав стародавні племена амазонок, які захопили Лівію „за багато поколінь до Троянської війни".

    Автор розповідає про царицю амазонок Мирину, яка на чолі свого війська пройшла Єгипет й Аравію, підкорила Сирію, великим походом пройшла через Малу Азію, захопила Фракію і там загинула з частиною свого війська.

   Античні автори приділили увагу зв'язкам амазонок з великим полководцем Олександром Македонським. Зокрема, Діодор Сицилійський написав про царицю „незвичайної краси і фізичної сили" Фалестру, яка забажала познайомитись з легендарним полководцем. 

 Залишивши своє стотисячне військо в Гіккії, вона в супроводі 300 косачок рушила в стан Македонського. „Я прийшла, аби мати від тебе дитину", - сказала до здивованого грецького царя. Полководець провів з дівчиною тридцять днів і з великими почестями та дарунками супроводив її в далеку Сарматію. Відомостей про їхню дитину античні історики не подають.

А що каже наука про амазонок?

На даний момент вважається доведеним  існування в деяких регіонах світу войовничої культури амазонок. Так, на Кавказі, звідки, за Гомером, походили амазонки, етнографи наприкінці XVIII століття знайшли войовничі об'єднання жінок, що мали матріархальну організацію. У долині Тереку в похованнях біля останків жіночих тіл було знайдено зброю.

Інші поховання амазонок знайшли археологи в Туркменістані, Узбекистані та Киргизії. Сьогодні існування матріархату, принаймні у деяких країнах, вважається доведеним ученими.

На фото: жіночі племена Еквадору, де досі панує матріархат.

  

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua