Відоме й невідоме про українську хату
Українки, які підкорили Голівуд
Марія Примаченко
ТОП-10 найсильніших країн світу, якими керують жінки
Медовий місяць та шлюбні традиції українців
Сага про сільську жінку
Дружини гетьманів України: забуті долі
Коли дитина готова до школи?
Street Workout  популярний серед українських дівчат

      Багато жінок, які проживають у сільській місцевості бідкаються на життя: то грошей не вистачає, то роботи.

 Але ж завжди можна розпочати власну справу, було б бажання.  Навіщо довго думати над бізнес – ідеями, якщо можна займатися улюбленою справою та заробляти на цьому?

  В останні роки вироби із сиру набувають  популярності серед відвідувачів  гуцульського краю. У зв'язку  з цим ліпка із сиру стає справою прибутковою.

    Майстрині, які  ліплять із сиру чудернацькі вироби,  не мають відбою від гостей.  Останні можуть замовити собі на згадку сувенір або  ж  відразу придбати   готові скульптурки. Також карпатські майстрині  пропонують гостям  стати учасником  магічного дійства: подивитися на весь процес перетворення сиру  в  казкові  фігурки  та   спробувати власноручно виготовити виріб.

Сир, на перший погляд, непридатний матеріал для формотворення, проте народ знайшов нові  способи його  обробки,  що робить  сир більш пластичним, ніж глина чи віск.     

“Баранчики, калачі, фірмаки  можуть стояти дуже довго і 20 років, потім можна їх ужити,  треба лише кинути у гаряче масло, то сир розпуститься і стає  добрий до їди. “  – стверджує відомий дослідник і етнограф XIX ст. Володимир Шухевич.

Кожний виріб виліплений із натхненням та  бездоганністю виконання. Майстрині  заспокоюють себе усвідомленням того, що їхні  вироби принесуть у чийсь дім радість і затишок, а особливо   дітям, як іграшки.  Гості  і самі  мають змогу стати свідком таємничого дійства, що сягає корінням у давні віки.

  

 На фото:  майстриня  ліплення скульптур з сиру Кравчик Олена. Автор фото: Євген Гапич - http://hapych.info  

Технологія обробки сиру відома здавна. 

У відро теплого молока додається ложка глєгу (сичужний фермент), і молоко  ставлять на скисання.  Належно прокисле молоко дає можливість утворити  матеріал для ліпки скульптури із сиру. Сир перевіряють на  скисання, опускаючи у гарячу воду. Якщо сир текучий і водночас в’язкий, добре витягується, такий матеріал вважається   готовим.

      Приступаючи до ліплення майстер нарізає відповідної величини кусочки сиру і опускає в гарячу воду. Розминаючи в   руках розм’яклу масу, формує грудку, з якої швидкими легенькими рухами ліпить скульптуру.  

    Процес ліпки з сиру нагадує  формовку глиняних свистунців, завдяки витягуванню таких   частин фігури: голови, гриви, туловища, хвоста тощо. Фігурка  виробляється з одного цілого куска сиру і одразу ж, ще м’якою, опускається в розчин солі, де форма закріплюється. Чим більше   насичений розчин солі, тим довше може зберігатися виріб.

Цікаво зауважити, що лише  починаючи з кінця XIX ст. цим видом народного мистецтва  починають займатися жінки.  Раніше ліпленням з сиру  займалися виключно чоловіки – пастухи , які випасали овець на пасовищі. 

А розпочиналося все із “полонинського  ходу” чи “полонинського виходу”  - так називали  вигін  овець на пасовище.  Під час літування ватаг пастухи незаперечно виконували   різні вірування і магічні дії, пов’язані в основному з охороною   та лікуванням тварин. Навіть під час доїння (спочатку доїли чорну вівцю, а потім білу) пастухи дотримувалися різних  вірувань і обрядів, які нібито допомагали одержати від тварин   якнайбільше молока.

   Постійно перебуваючи в оточенні магії, вірувань, страху за   худобу, ці суворі вівчарі починали тужити за рідними. Тому,  коли з сіл приходили люди провідати стан своєї худоби і забрати деякі молочні вироби, вони хотіли їх здивувати чимось  надзвичайним. Саме так з’явилися перші маленькі скульптурки із сиру: фігурки коників, корів, баранчиків, оленів, зайців, калачиків тощо.

    Вівчарі надавали їм значення  оберегів стада та обрядових символів. Відвідавши полонини  і отримавши в подарунок маленькі фігурки із сиру, сільські   жителі були певними, що на пасовиськах все буде добре. Ці   сирні скульптурки свійських та різних диких тварин семантично переплітались з життям села.

Вироби продавали також на ярмарках і дарували людям.  Підтвердження цьому знаходимо у дослідників етнографії та  фольклору кінця XIX – поч. XX ст. у В.Шухевича та Оскара  Кольберга, а також у записах збирачів народних коломийок.

Вироби із сиру не розставляли по всій хаті, а мали своє традиційне локальне місце збереження. Обов’язково на миснику  або поличці окрім посуду були фігурки глиняних свистунців, писанки, сирні фігурки, іноді підвішувалося глиняну або   дерев’яну пташку. Найстарішими виробами з сиру були фірмаки з витисненими на них солярними знаками. Розварений у  жентиці сир клали у дерев’яні різьблені або бляшані карбовані  форми, там він набував відповідної рельєфної фактури.

Ви все ще думаєте про бізнес - ідеї на селі? Знайдіть собі заняття по душі - і вам не прийдеться працювати жодного дня! (Сократ)

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua