Вишивка - давнє і вічно молоде мистецтво

українка у вишиванці

    Вишиванка —  духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

   Українці так полюбляють вишиванки, що вважають вишивку ледве не власним винаходом людства.  Та в світовій історії не знайдеш народності, яка б не використовувала мистецтво вишивання. Адже недаремно кажуть, що вишивка — це давнє і вічно молоде мистецтво.

  Народжувались і гинули цивілізації, країни, народи, а ми­стецтво набувало все нових ознак та якостей, вбираючи кра­щі зразки минулого, створюючи й удосконалюючи нове, ут­верджуючи й продовжуючи місцеві традиції. З покоління в покоління передавалося тільки потрібне та зрозуміле, придат­не до подальшого розвитку. Це і є традиції — спадкоєм­ність, або передавання національного характеру народу,  характе­ру виробів, прийомів майстерності.

  Виникнення вишивання — одного з найпопулярніших видів народного мистецтва — належить до епохи первісної культу­ри і пов’язане з використанням першого стібка при виготов­ленні одягу зі шкір тварин. Перехід від кам’яного та кістяно­го шила до кістяної, а потім бронзової та сталевої голки сприяв винаходу й удосконаленню нових способів шиття та вишивання, які доповнювали один одного.

   Матеріалом для вишивання в різний час були жили тварин, нитки з кропиви, льону, конопель, бавовни, шовку, вовни натуральні або фарбовані, волосінь, срібло, золото, перли та коштовне каміння, намисто й бісер, лелітки, мушлі, золоті та мідні бляшки, монети. На аплікації використовували хутро, шкіру, повсть, тканини. Змінювалися матеріали і способи вишивання, створювалися нові орнаменти й композиції, але залишалося постійним прагнення краси.

 Високого художнього рівня в мистецтві декоративної вишивки досягли стародавні майстри Вавилону, Індії, Греції, Риму, Ірану, Візантії, країн американського континенту. Їхні вишив­ки відомі з матеріалів археологічних розкопок, пам’ятників скульптури та живопису, записів літописців і мандрівників.

 Найдавніші вишивки, які дійшли до цього часу, належать VI —V ст. до н. е. Вони були виконані у Давньому Китаї на шовкових тканинах шовком-сирцем, волоссям, золотими й срібними нитками однобічною гладдю та уприкріп, стебло­вим, вузловим і тамбурним швами. Вишивкою прикрашали не тільки одяг, а й килими та декоративні панно із зображен ням дерев і фазанів. Тонкі вишивки Китаю вплинули на вишивальне мистецтво Японії.

  Різноманітні вишивки Давньої Індії та Ірану, виконані гладдю, штопальним швом і хрестиком на бавовняних, лляних ішовкових тканинах, застосовувалися в побуті й вирізнялися безліччю рослинних мотивів, зображенням тварин та жанрових сюжетів. Барвисті вишивки Візантії, що відзначалися розкішним шовковим та золотим шиттям і різноманітністю рослинних узорів, вплинули на розвиток вишивального мистецтва багатьох країн Західної Європи середньовіччя, де складалися свої орнаментальні мотиви, кольори та техніки виконання.

Особливого розквіту досягла вишивка в одязі панівних класів, на культових предметах і церковному одязі. В Іпатіївському літописі розповідається про те, як 908 р. князь Олег після переможного походу на Візантію одержав у дар одяг, вишитий золотом.

    В Англії з XIII ст. відома багата вишивка вільною гладдю орнаментальних мотивів із квітів і переплетених завитків рослин золотом, сріблом і шовком. У XVI —XVII ст. у Франції, Італії та інших європейських країнах були дуже поширені портрети, панно із зображенням людей і тварин на тлі пейза-жів з маєтками, міфологічні сюжети, картини полювання. Особливим багатством вишивальної техніки, різноманітністю зображуваних рослин, тварин і птахів на лляних і шерстяних  тканинах вирізнялися вишивки Іспанії.

 Дуже поширеною була вишивка білою та прорізною гладдю з геометричними і рослинними узорами у Франції, Німеччині, Швеції, Англії, Данії, Норвегії. У скандинавських країнах вишивали також кольоровою вовною та застосовували гаптування — вишивання золотими, срібними й шовковими нитками стібками вільної гладі.

 українка у вишитому одязіЗастосування вишивки на території колишнього СРСР має давню історію. Нею прикрашали одяг, взуття, кінську упряж, житло та побутові речі греки, скіфи, сармати й давні  слов’яни, які жили тут ще в І тис. до н. е.  Та лише з кінця XIII - початку XIV ст. вишивку почали широко застосовувати в народному костюмі та для прикрашання побутових речей

   Народні вироби здавна славилися розмаїттям візерунків, ори­гінальністю їх розміщення і витонченістю кольорових вирі­шень. Зі скарбниць народного мистецтва ми черпаємо натхнен­ня, чудові візерунки, неповторний колорит і технічні прийо­ми виконання. Застосовуємо їх при створенні нових узорів і композицій у сучасній творчості. Так продовжуються тради­ції народного мистецтва.

 Тому перш ніж розпочати виготовлення виробу, слід обдумати йо­го форму, оздоблення, характер та колорит узору, розміщен­ня орнаменту або окремих мотивів, які завжди залежать від призначення виробу та його застосування.

 Людина, яка постійно жила серед природи, спостерігала за нею, ще з глибокої давнини навчилася складати прості узори, умовні знаки-символи, якими вона виражала своє сприйняття навколишнього світу й ставлення до незрозумі­лих явищ природи. Кожна лінія, кожен знак наповнювалися зрозумілим їй змістом, були одним із засобів спілкування людей.

   Розгадати що на твоїй вишиванці допоможуть такі підказки: прямою горизонтальною лінією позначали поверхню землі, горизонтальною хвилястою — воду, а вертикальною хвиля­стою — дощ, трикутником — гори, схрещеними лініями - вогонь і блискавку.

Сонце й місяць — джерела світла — по­значали фігурами у вигляді кола, квадрата й ромба. Жіноча фігура з піднятими або опущеними руками символізувала образ Матері-землі, пов’язаний із вшануванням землі та во­ди. Східно-слов’янське божество Берегиня, або Мокош, вва­жали заступницею води, господарства, сімейного побуту та рукоділля.

 Дерева з розлогими гілками та фігури у вигляді жабок озна­чали родючість землі; трави, квіти, кущі й дерева називали «волоссям землі». Посланником сонця, тепла і світла, символом щастя та радості у давнину вважали птаха, який віщував прихід весни, урожай та багатство. Олень і кінь уособлювали «життєдайне світило» - Сонце, приносили щастя і веселощі, добробут.

 Головним символом був ромб, наділений багатьма значення­ми. Рівний та з відростками ромб був не тільки символом сонця і вогню, а й родючості, відродження життя, а смужка з ромбів — знаком життя. Ромб із подовженими сторонами вважали ознакою вінця зрубу дерев’яної будівлі; квадрат, по­ділений на чотири частини з кружечками або крапками в кожній, означав садибу та засіяне поле тощо.

 українська жінка  Окремі знаки-символи не тільки прикрашали одяг, житло і предмети побуту, а й мали охороняти, захищати, оберігати людину та ЇЇ господарство від злих духів, приносити щастя. Тому їх називали оберегами і наносили на видні й відкриті місця одягу, предмети побуту і будівлі.

   Оберіг, нанесений на окремі частини одягу, за повір’ям, оберігав людину на її життєвому шляху від злого ока й хвороби, удару блискавки та інших нещасть. З часом первісні уявлення наших пращу­рів давніх мисливців, рибалок і землеробів про фігури- символи були втрачені й перетворилися на декоративні моти­ви з тими чи іншими типами рисунка у різних місцевостях нашої країни.

     Поступово окремі фігури змінювалися, ускладнювалися, по­єднувалися з іншими формами, утворюючи візерунки або узори, — рисунки, складені поєднанням ліній, форм, кольо­рів та їх відтінків, розміщених у певному порядку, які у су­купності дають декоративний ефект. Так виникли орнамен­ти (від лат. — оздоба, прикраса) — послідовне повторення окремих фігур узорів або їхні групи. Основне при­значення орнаменту — прикрашати поверхню виробу та під­креслювати його форму. Ритмічне повторення одного або кількох елементів (мотивів) орнаменту називають рапортом.

 Мова кожного орнаменту тісно пов’язана з історією та куль­турою народу, його сприйняттям навколишнього середовища. У народній творчості орнаментику виробів утворюють групи геометричних, рослинних, тваринних, антропоморфних і змі­шаних мотивів, які складалися впродовж століть.

    Отже, візерунки, які прикрашають одяг і речі побуту, — не тільки окраса, а й естетичний та історичний досвід народу, його уявлення про навколишній світ і гармонію буття. Декоративне оздоблення вишивкою одягу та предметів побуту тісно пов’язане з побутом і працею людей, природою, з істо­ричними та культурними особливостями епохи і різних періодів розвитку країн і народів. У його основу покладено ху­дожні смаки й уявлення, національні мотиви та самобутність, колорит і майстерність, що властиві народній творчості.

Comments:

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...