Українські чорти: степові, лісові, домашні, водяні

Різдвяна ніч    Жодний різдвяний вертеп не може обійтися без такого персонажу, як чорт. Як правило, чорт,  в кінці вистави забирає душу Ірода в пекло.
 
    Наші предки вірили, що до Різдва чорти літають на мітлах та можуть вкрасти місяць. Як тут не пригадати повість Миколи Гоголя  та однойменний  фільм «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».
 
   А ви знаєте, що чорт, на якому коваль Вакула літав до цариці за черевичками для своєї коханої Оксани, нині зберігається в «Музеї  Чортів» у  м. Каунас (Литва).
 
   Саме там зібрана найбільша колекція чортів, бісів, дияволів, шайтанів, відьом та іншої нечистої сили. «Музей Чортів» нараховує понад 3 тисячі експонатів з багатьох країн світу. 
 
     Виник музей з ініціативи відомого литовського  художника Антанаса Жмуйдзінавічюса, якому подарували чорта з пишним конопляним хвостом. Він нібито і навіяв своєму господареві зібрати колекцію «ворогів людського роду».
 
    Однак, в Україні також можна знайти колекцію чортів, які «водяться» у нашій місцевості:  водяні, степові, лісові, домашні. Зібрав  українських чортів докупи відомий український вчений, історик, фольклорист, етнограф Дмитро Іванович Яворницький.
 
   Як відомо, вчений був пристрасним збирачем матеріальних і духовних скарбів українського народу. Від студентських років до останніх днів свого життя Дмитро Яорницький  збирав легенди, пісні, казки, рукописи, народний одяг, різні побутові  речі, зброю козаків, щоб залишити це майбутнім поколінням. Всі ці скарби, як і колекція чортів,  нині зберігаються  у Дніпропетровському  історичному музеї  ім. Дмитра Яворницького. 
 
   Якось  гостюючи в  свого товариша  Смоктiя, до Дмитра Яворницького пiдійшов  лiтнiй сусiда Антiн Павлович Пiдлужний. Босий, без шапки, в грубiй сорочцi i в нанкових штанях. Почалася  розмова. Дмитро Iванович бере iнiцiативу до своїх рук. 
 
      - Скажiть, голубчики мої, яких ви знаєте українських чортiв? 
      - Українських чортiв? 
      - Еге ж, українських чортiв? Якi вони є? 
 
      - Я знаю одного Безп'ятого чорта. 
 
      - А який же той Безп'ятий чорт? 
 
      - Чорт як чорт, а Безп'ятий зветься тому, що вовк йому п'яту вiдкусив. Ну, як хочете ви знати, то чорти бувають водянi, степовi, хатнi й лiсовi. З водяних найголовнiший - Анциболот. Це головне начальство над усiма водяними чортами; потiм водяний чорт - це той, що греблi рве; далi синько-водяний - це старий бородатий чорт, такий, що вночi хапає людей та топить їх мiж потоками у водяному млинi; є ще з водяних рябий бiс - це дуже злий чорт; моя баба, було, як лається, то каже: "А щоб тебе рябий бiс узяв". 
 
    Iз степових чортiв найголовнiший - куцак (у шкодi десь був та й хвоста збувсь); далi танцюристий чорт: у вихорi танцює та б'ється з iншими чортами; кажуть, як кинути в той вихор ножа, то вiн увесь у кровi буде. Є ще шут- чорт: цей украде або оброть, або путо в хлопця чи в дядька, що пасе коней у степу, та й закине геть. То хлопець ходить-ходить, а далi й каже: "Ну, годi вже, пошутив, i годi",- то вiн i пiдкине.
 чорт - танцюрист
 
3 хатнiх чортiв найперший чорт - це дiдько. От, було, в старовину так лаялися: 
 
      "Що ти робиш? дiдько б шанував твого батька!" Або: "Щоб тебе Дiдько взяв!" Цей дiдько як удень, то все на горищi сидить, а як уночi, то шастає по сiнях та по коморах. Так от, для того щоб вiн не шастав уночi, треба ляду на горищi на нiч закривати, бо вiн спуститься з горища до дiжки, що в сiнях стоїть, та й локоче воду, як той пес. Так баба моя, було, щовечора й каже: "Хвесько, га, Хвесько, чи ти закрила ляду на горищi?"
 
   З хатнiх же чортiв є ще бiситель-чорт. Отож i лаються ним: "Бiситель твоєму батьковi!" Потiм того - луканька. Це дуже капосний лукавий чорт. Вiн, якщо треба кому капость яку-небудь учинити, так уже так пiдстроює, що будеш чмихати увесь день: той так пiдведе, що й не найдеш вночi дверей спросонку та й учхаєшся; одне слово, дуже капосний бiс. Хатнi чорти плохi, а степовi дикi. Отож i птиця домашня плоха, а степова дика.
 
Iз лiсових чортiв є лiсовик-чорт; вiн сам бiлий, а п'ятки смаленi; цей крiпко дурить людей: вiн оце скинеться чоловiком та й їде по лiсу на такому возi, що так полудрабки й сиплються з нього, а вiн знай лупить та торохтить, як скажений, по лiсу; то лiсовий сторож дума, що воно злодюга якийсь забрався в лiс, та давай за ним гнатися, аж то чорт. 
 
      Один дiд, на прiзвище Попенко, оповiдав про того лiсового чорта таке: "Iду, каже, раз я по лiсi й доходжу до рiчки, а в нашому лiсi та, бачите, рiчка Озниця протiкає; доходжу до рiчки, дивлюся, стоїть бiля берега човен. Я сiв у той човен та й давай гребтись до другого берега. Гребуся собi та й гребуся, коли це вибрався на середину, аж тут човен як розколихався, як розколихався, i хто його знає вiд чого.
 
Дивлюсь я, аж на днi човника лежить якесь собачатко, так, як ото шарча, лежить, i п'ятка в нього на однiй нозi обсмалена, звернулося в клубочок та мугиче. Та не знаю вже, чи воно в мене була на головi шапка, чи не було, а тiльки я й весло з рук випустив. Тiльки що човен став пiдходити до другого берега, а воно з човна бульк! Та так у воду й булькнуло. Отож воно й був настоящий лiсовик..." 
     
Окрiм цих чортiв, є ще чорт Люципер. Це вже страшенний чортюга. Усiм чортам чорт! Це, мабуть, той, що в нiмцiв зветься Люцихвер. Ще е якiсь чорти, нашi-таки, українськi, та тепер я нiяк не пригадую всiх, а чув, як малим був. 
      - Знаєте, Анастасе Гордiйовичу, що я думаю? - сказав Яворницький. 
 
      - А що? 
      - Я думаю, як би так, щоб намалювати в картинах або зібрати колекцію усiх наших українських чортiв. 
      - А що ж, це чудова думка. 
     
    Незабаром той задум було здiйснено: в музеї з'явилася вiтрина, а в нiй були виставленi всi чорти. Були там i намальованi, i вилiпленi, та так майстерно, що бiля "чортячої" вiтрини завжди було весело. 
 
  Загалом слово чорт походить від давньої назви волхва, який умів читати таємничі  язичницькі письмена, записані чертами ( рисками). Християнська релігія, борячись з давньою вірою, вклала у це слово нове значення, приписавши волхвам спілкування з нечистими. Подібна й доля у слова «біс» - назви знахаря, лікаря – шамана, який рухами виганяв нечисту силу з тіла людини.  Звідси "біситися, "виганяти біса".
 
Одним словом, не такі страшні чорти, як їх малюють!

Comments:

Схожі дописи

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...