Поезія Марії Рудак

  Марія Рудак - відома поетеса, журналіст, бібліотекар, голова Міжнародного поетичного братства Юрка Гудзя, член Національної спілки журналістів України. Переможець численних конкурсів. Проживає у м. Житомир.

 Поезія, творчість – то справа всього її життя. В цій поезії - душа жінки, яка пережила біль втрати, розлуки та зради.

Марія Рудак - жінка незвичайної долі. У молодому віці в неї виявили небезпечну хворобу, з якою вона бореться все життя.

  Численні операції, біди не зламали її духу та волі. Смерть доньки, перебування в Італії на заробітках, зрада чоловіка залишили у серці невимовний біль, але не знищили кохання та віри. Це кохання до життя, до нового дня, до людей та землі.

Поезія Марії Рудак жіночна, вишукана у власній простоті та незбагненності почуттів. - Як може жінка, зазнавши зради, вірити у краще, вірити у нове кохання, нове майбутнє? Вірити у те, що зрадник стане іншим? Так може вірити лише світла людина, чиста душею та помислами. 

«Італійська гілка» - таку назву має розділ збірки поезій Марії Рудак «Рай - дерево», присвячений перебуванню авторки в Італії на заробітках. Це вірші про кохання до чоловіка, який насправді не заслуговує  жодних почуттів. Відразу по приїзду до нової країни, поетеса дізналася, що коханий чоловік з яким вона прожила більше тридцяти років, зрадив її почуття. Він покинув родину заради іншої жінки, а Марія змушена заробляти гроші, доглядаючи старих синьйорів...

Справжня жіноча поезія, сповнена хвилювання та переживання:

 

****

Обнесений мій двір
Парканом триметровим,
Немає в тім дворі
Ні стежки, ні трави.
Лиш в горщиках квітки
І все чужа розмова,
Розпечений асфальт,
Не чути дітвори.

Три місяці підряд
Нещадно палить сонце.
Ні крапельки дощу
За літо не було.
Всихає все навкруг,
Осипались листочки.
Ти з іншою тепер,
А я, проте, живу!

*****
Заглядає зоря
Із чужого і мутного неба,
Залишилась і я,
Як зоря, одинока, без тебе.
Хоч кричи — не кричи,
А тебе поряд мене немає,
Я дзвоню — ти мовчиш,
Моє серце від болю згоряє.
Як же сталося так,
Що для тебе я стала чужою?
Розлюбив? Не гони,..
Дай хоч звикнутись
Трохи з бідою.

******

Я так тебе шукала цілу ніч
У своїх снах,
Хотіла доторкнутися до тебе,
Лишилася із самотою
Віч-на-віч,
А на устах терпкий полин,
Бо навіть поцілунку,
Останнього, і того не було..

*****

Різні долі

До твого серця хочу докричатись,
Достукатись, пробитись крізь стіну,
Ти, мов метелик, легкий на початок,
Я, мов руїна, привид із твого сну.
Одна дорога — та дві різні долі,
Любов одна; ти — радість, я — жалі,
Щаслива мить тебе не залишає,
Мені ж дістались спогади сумні.
До твого серця, звісно, не пробитись.
Моє вже гасне, тане, мов свіча.
Тобі мене забути дуже звично.
Мені тебе — до сліз не вистача.

*******

Тепер вже я не знаю, чи живу...
Чи в мертвім тілі лиш душа блукає,
Що трапилось? Чому я й досі тут?
Чому самотність боляче вбиває?
Чужа земля і я на ній чужа,
І ти не звеш, й вертатися несила.
Молюсь. Молюсь. Молюсь. Молюсь.
Сльозами двір чужий не раз зросила.

*******

Чи варто?
Відболіло. Вилилось сльозами
Наче море, горе через край,
Не зуміла втримати словами,
Тож пробач, прости за все, бувай...
Тож пробач, що лиш тебе любила,
Прізвище твоє собі взяла,
Двох синів і дочку народила,
Що без тебе жити не могла.
Тридцять років збігло,
Як три днини,
Вже життя показує на спад,
Тож пробач, що лиш тебе любила,
Та чи варто повертатися назад?..

*****
«Як вовка не годуй,
а він все рветься в ліс»,
цю приказку давно,
я ще з дитинства знала.
Тебе хоч як люби,
Будь вірною, жалій,
Але чужа душа
Чужою і зосталась!

****

Моїй першій сеньйорі

Стоять троянди на столі
Тобі принесені,
А ти вже їх не бачиш...
На цьому світі, чи на тім,
Яка різниця, мабуть, в тім?
Ти вже не плачеш...
Немов та свічка дотліва
Змутнілий зір,
Та ще жива
В путі до Бога.
Назад повернення нема,
А смерть холодна забира —
Рівняє ноги.
Не забирай, я ще жива...
Як камінь важка голова,
Рідня в тривозі.
Хоч поспішай, не поспішай —
Душа, напевне, рветься в рай,
Бо вже в дорозі.

*******

До Майбутнього

Перегорну сторінку
В новий день,
Де друзів круг,
Де будуть мені раді.
Нове кохання
Ще знайду в житті
І ти мені не станеш
На заваді.
Була глуха
Та ще й сліпа,
Коли тебе іржа
Зрадлива їла.
У виправдання:
«Ти уже стара,
І ти мені, як чесно,
Надоїла».
Серпневий вечір
Зорі розсипа.
Дивись, милуйся,
Ця краса задаром.
І хто з нас правий —
Покаже ще життя,
Кому кохання,
А кому — забава.

*****

Надія

В Італії, в провінції Мантована
Моя подружка Надя проживає.

Струнка, вродлива, для душі омана,
Чудова жінка. Хвору доглядає.
Два роки в ностальгії серце рветься
До сина, до рідні, до чоловіка.
Будує плани. Заробляє євро,
Щоб у сім'ї достаток був до віку.
Та що поробиш — видно, не судилось

Побудувати «рай» в своїй сім'ї.
Лише здогадка — де ті євро ділись —

Розчарування, відчаї, жалі...
Подружко, мила, Бог тобі поможе
Й воскресне серце, ще прийде твій час.
Нове кохання й щастя вже в дорозі,
Лише б надії вогник не погас!

І відійде усе лихе з водою,
Загоїть біль і висушить сльозу.
Омолодиться вдача з добротою
Немов веселка в весняну грозу.


*****

Не будь дурною, жінко, схаменись,
Навіщо він тобі такий, недобрий,
На твою вірність він не подививсь
-Болюча зрада й на краю безодні.
А потім що?
Задумайся на мить,
Як ти ще дітям та онукам необхідна!
Поплач, то добре, потім помолись
І дякуй Богу, що тепер ти вільна.

******

Зазирни мені в душу,
Там себе ти побачиш, повір,
Зрозумієш мій смуток
І не зрадиш таємних надій.
А надії, мов діти,
Що зростають на ґрунті бажань.
Ти візьми мою руку
І до ранку, жаданий, тримай.
Що з тобою, Марічко,
Ти мов квітка весною розквітла.
То лиш був тільки погляд
Й зорі в небі були тому свідки.
Мені досить і того,
Що лиш погляди наші зустрілись,
Так незвично — надовго
Твої очі зі мною лишились.

Comments:

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...