Різдвяна ніч    Жодний різдвяний вертеп не може обійтися без такого персонажу, як чорт. Як правило, чорт,  в кінці вистави забирає душу Ірода в пекло.
 
    Наші предки вірили, що до Різдва чорти літають на мітлах та можуть вкрасти місяць. Як тут не пригадати повість Миколи Гоголя  та однойменний  фільм «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».
 
   А ви знаєте, що чорт, на якому коваль Вакула літав до цариці за черевичками для своєї коханої Оксани, нині зберігається в «Музеї  Чортів» у  м. Каунас (Литва).
 
   Саме там зібрана найбільша колекція чортів, бісів, дияволів, шайтанів, відьом та іншої нечистої сили. «Музей Чортів» нараховує понад 3 тисячі експонатів з багатьох країн світу. 
 
     Виник музей з ініціативи відомого литовського  художника Антанаса Жмуйдзінавічюса, якому подарували чорта з пишним конопляним хвостом. Він нібито і навіяв своєму господареві зібрати колекцію «ворогів людського роду».
 
    Однак, в Україні також можна знайти колекцію чортів, які «водяться» у нашій місцевості:  водяні, степові, лісові, домашні. Зібрав  українських чортів докупи відомий український вчений, історик, фольклорист, етнограф Дмитро Іванович Яворницький. Детальніше...

  Сергій Михалків "За день до почуттів" Виставка аналогової фотографії Сергія Михалківа під назвою „Парфюм"  – це перш за все   спроба відчути жінку.

     Жінку як аромат справжніх почуттів та відвертих бажань. Якщо б ми захотіли проілюструвати аромати мускусу, ванілі, чи троянди, можливо, фото Сергія пасували б якнайкраще.

    А можливо „Парфум" – ілюструє чоловічі бажання, адже за жанром фото  без поганого підтексту, виконані в стилі underporno. В будь-якому випадку, якщо зображення оголенного тіла, навіть в художній формі, змушує вас ніяковіти, ці фото не для вас.

  І навпаки, якщо найкрасивішим видовищем для вас є вигляд жіночого тіла в естетично-мистецькій подачі, то «Парфюм»  саме для вас. 

Біографічна довідка:
Сергій Михалків є ідейним засновником та постійним викладачем Львівської Фотоколи "Студія 111". Львів’янин, 1975 року народження.

 Професійно займається фотографією з 2002 року, після проходження курсу навчання та практики в "SKYLIGHT  STUDIOS" (Лондон, Англія). Тривалий час співпрацює з вітчизняними галереями та галереями європейських країн, приймає участь у різноманітних виставках, проектах як власних, так і спільно з іншими фотомитцями.

Детальніше...

художник Олена КравченкоВона ніколи не була на морі, але малює море. Вона ніколи не бачила гори, але малює гори. Ця жінка взагалі ніколи ніде не була, крім рідного села Калинівка, і тому на її картинах лише квіти, коні та сільські хати.

 Олена Кравченко ( на фото)  – звичайна сільська жінка, яка має лише середню освіту  і ніколи не вчилась малювати у художній школі.

   Удень вона косить траву, ходить за плугом, рубає дрова, а ввечері сідає за малювання. Дивовижно, але її  картини  зачаровують  з першого погляду та знаходять відгуки в найстриманіших   прихильників мистецтва.

Олену Кравченко порівнюють з Марією Приймаченко, Катериною Білокур, але  в художньому аспекті порівняння неможливе, бо жінка з художників лише бачила роботи Айвазовського.

Англія, Іспанія, Італія – до  цих країн  вже відправились перші роботи невідомої поліської художниці, яка часто просто дарує свої картини.

« У мене було понад 50 картин, а залишилось 15. Коли не має чого подарувати родичам і знайомим, то дарую картини.  Хоча витрачаю на одну роботу щонайменше три місяці, ніколи не жалкую за ними» - зізналася  Олена на першій  персональній виставці у м. Житомирі, яка виникла за ініціативи місцевих журналістів.

Фото робіт Олени Кравченко:

Детальніше...

    Історія УПА – це суперечлива історія минулого, яку можна не розуміти, засуджувати, називати геноцидом. Але не можна викреслити зі сторінок книг та пам’яті те, чим жили багато років тисячі українців.

   Звісно,  безглуздо проживати життя героїв, які ніколи не воскреснуть, а ще безглуздіше продовжувати боротьбу за ідею, яка втілилася в життя.

Однак, та підпільна війна  простих невідомих людей, життя яких було просякнуте патріотизмом та відданістю справі, змушує повертатися до цієї історії враз і враз. 

"Було самозрозумілим, що ОУН виховала величезні кадри патріотів - борців. ОУН правильно вчила, що все своє треба любити і за свою державу треба боротися. Мені, селянинові, що мав лише закінчену народну школу, все українське було дорогим, близьким, а приваблювало те, що в ОУН не було класів, не було привілеїв.

  Ми всі були друзі і не дивилися, хто з якої родини. ОУН нам наказувала вчитися, і  з нас - селян, робітників чи інтелеігентів, створити дух єдности. Вона також знищила рабський дух".  Так писав  Василь Роман, довоголітній підпільний діяч про свою діяльність в ОУН УПА.

  «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко  - це роман, який повертає читача у  минуле героїв УПА, але і не пориває з теперішнім часом. Незважаючи на те, що твір  має доволі заплутаний сюжет і дається до прочитання далеко не всім, роман  неодноразово визнавали одним з найкращих у  сучасному літературному просторі. Книгу  перекладено  німецькою, англійською та польською мовами. Наразі готуються до друку російський та хорватський переклади. Книга продовжує виходити великими тиражами як в Україні, так і за кордоном.

Детальніше...

  Поезія Галини Гордасевич здебільшого присвячена жінці, її почуттям та емоціям. 

Хто така жінка? Це – загадка, яку постійно намагаються відгадати поети, художники, скульптори та інші митці. Але все марно, бо  жінка – це вічна таємниця!

Недаремно жінку порівнюють з птахом Фенікс: вона  згорає, щоб тут же відродитись заново і знову кинутись у всеспопеляюче полум'я пристрасті, що зветься – Кохання!

Збірка поезії Галини Гордасевич «Сонце, вітер і жінка»  - це вірші про  кохання, і спогади, і  мрії – без яких життя було б позбавленим сенсу.

   Авторка віршів -  Галина Гордасевич у 16 років була арештована та засуджена на 10 років таборів «за антирадянську агітацію».

 Однак, її поезія позбавлена будь – яких політичних чи особистісних образ, ненависті та звинувачень. Навпаки, її  вірші промовляють коханням, весною, почуттями.

Це поезія про сучасну жінку, якій доводиться багато працювати, терпіти, чекати, але навіть у вирі щоденних проблем, душа та краса жінки залишається незбагненно чистою, світлою, прекрасною.

Детальніше...

Фото: Юрій Макаров
Текст: Халіль Джебран «Пророк»

Ваши дети – это не ваши дети.
Они сыновья и дочери Жизни, заботящейся о самой себе.

Они появляются через вас, но не из вас,
И, хотя они принадлежат вам, вы не хозяева им.

Вы можете подарить им вашу любовь, но не ваши думы,
Потому что у них есть собственные думы.
Вы можете дать дом их телам, но не их душам,
Ведь их души живут в доме Завтра, который вам не посетить, даже в ваших мечтах.

Вы можете стараться быть похожими на них, но не стремитесь сделать их похожими на себя.
Потому что жизнь идет не назад и не дожидается Вчера.

Детальніше...

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua