Оно висело в мамином шкафу — яркое алое пятно
Среди невыразительных, темных платьев.
Впервые я увидела его, когда вернулась домой после долгих лет отсутствия.

Близкие сообщили мне, что мама больна,

И я сразу же бросилась к ней.

Увидев маму, я поняла — ей недолго быть с нами.
Зачем-то я заглянула в шкаф — в глаза мне бросилось ярко-алое платье,
И я, не скрывая восторга, воскликнула:
«Мама, какое красивое! Почему я никогда
не видела его у тебя?»

«Потому что я ни разу его не надела, — тихо сказала она.
— Присядь-ка, Милли, и послушай меня».

Я села рядом, и мама, вздохнув, начала свой рассказ:
«Теперь, когда мои дни сочтены,
Я отчетливо вижу многое
— я хорошо воспитала тебя, но все-таки недостаточно хорошо».

«О чем ты говоришь, мама?» — изумленно спросила я.
И она произнесла: «Я всегда думала,
Что настоящая женщина не должна думать о себе, только о других — о муже, детях, родных.
Ты крутишься как белка в колесе, изо дня в день,
И надеешься, что когда-нибудь настанет твоя очередь,
И кто-то позаботится о тебе.
Но этого, конечно же, не происходит.
Моя жизнь прошла в сплошных заботах
О тебе, о твоих братьях и сестрах, о вашем отце...»
«Но ведь ты делала все, что любая другая мать», — возразила я. Детальніше...

жінка на морі   Майже  кожна жінка  зіштовхується зі зрадою чоловіка. Хтось переживає це мовчки,  ховаючи образу глибоко в душі. Хтось винуватить у всьому тільки себе і починає ненавидіти світ.

   У будь -якому випадку - це біль, це відчутна образа  жіночої гідності та випробовування самоповаги. Адже чоловік, якому ми віддали найцінніше - кохання, вже належить іншій жінці. І не кожна жінка здатна сприйняти цей факт серцем та розумом.

    Але інколи зрада чоловіка навіть корисна для жінки. Вона частіше дивиться в дзеркало, нарешті вирішує займатися спортом або... заводить собі коханця. Саме останній факт змушує чоловіка подивитися на свою дружину "іншими очима".

  Приблизно така історія трапилася з героїнею оповідання "Любаска мого чоловіка",  яке написала Надія  Ковалик. Оповідання - реалістичне, без тону вигадок і прикрашань. Жінці не має з ким поділитися думками про зраду чоловіка. Вона вирішує розповісти про це своїм донькам -підліткам. Їх реакція аж занадто незвична: "У всіх хтось є, хіба ти знала, мамо?" - мовила одна. "В одній передачі я чула, що лише хворі мужчини нікого не мають, ну... поза сім'єю,а так.." - мовила інша. Як  далі жила  героїня і чим закінчилася історія з любаскою чоловіка, читайте далі.

Детальніше...

    Жіноча поезія - це свято душі.  Це сплав кохання, еротики, несподіваної відвертості. 

Поезія дає можливість відкрити почуття, які хвилюють та виснажують до знемоги. Але в цьому знесиленні особлива цінність, без якої жінка засохне, як джерело, що немає живлення.

   Дві різні жінки: сучасні поетеси Анна Космач та Любов Долик розповідають про сенс буття, яке  дає  кохання.

У своїх поезіях вони діляться про біль зради, про безсилля перед бажаннями, про порятунок від спогадів, які крізь роки не хочуть зникати з пам'яті, бо "минуле це той рай, з якого нас ніхто не може вигнати" - Данте Аліг'єрі...

Детальніше...

  Марія Рудак - відома поетеса, журналіст, бібліотекар, голова Міжнародного поетичного братства Юрка Гудзя, член Національної спілки журналістів України. Переможець численних конкурсів. Проживає у м. Житомир.

 Поезія, творчість – то справа всього її життя. В цій поезії - душа жінки, яка пережила біль втрати, розлуки та зради.

Марія Рудак - жінка незвичайної долі. У молодому віці в неї виявили небезпечну хворобу, з якою вона бореться все життя.

  Численні операції, біди не зламали її духу та волі. Смерть доньки, перебування в Італії на заробітках, зрада чоловіка залишили у серці невимовний біль, але не знищили кохання та віри. Це кохання до життя, до нового дня, до людей та землі.

Поезія Марії Рудак жіночна, вишукана у власній простоті та незбагненності почуттів. - Як може жінка, зазнавши зради, вірити у краще, вірити у нове кохання, нове майбутнє? Вірити у те, що зрадник стане іншим? Так може вірити лише світла людина, чиста душею та помислами. 

«Італійська гілка» - таку назву має розділ збірки поезій Марії Рудак «Рай - дерево», присвячений перебуванню авторки в Італії на заробітках. Це вірші про кохання до чоловіка, який насправді не заслуговує  жодних почуттів. Відразу по приїзду до нової країни, поетеса дізналася, що коханий чоловік з яким вона прожила більше тридцяти років, зрадив її почуття. Він покинув родину заради іншої жінки, а Марія змушена заробляти гроші, доглядаючи старих синьйорів...

Справжня жіноча поезія, сповнена хвилювання та переживання:

Детальніше...

   Немає такої шанованої людини у світі після матері та батька, як перша вчителька. Вічний ідеал, кумир, приклад. Хочемо ми того чи ні, образ першої вчительки назавжди закарбований  у наше серце. І крізь роки,  спогади про перші шкільні роки яскраві та зворушливі.

    Але ми не знаємо нічого про думки та відчуття  вчителя, що бачив кожного з нас наскрізь. Ми могли тільки здогадуватися, що думає вчителька про нас. Це  завжди було табу і сьогодні ми відкриємо його через щоденник талановитої авторки – Марини Павленко, що сама пройшла шлях першої  вчительки. У щоденнику не має жодного вигаданого рядка, тому радимо прочитати його до кінця.

 МАРИНА ПАВЛЕНКО

ПЕРШОКВІТНЕВЕ МОЄ ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ (скорочено)

  До закінчення інституту лишалося два-три місяці. Пора було напитувати собі роботу. А тут саме школа №*** підшукувала вчительку для другого класу. Роздумувати? Вагатися? Ні, тільки згоджуватись! І то — негайно! Мені, спасибі, пішли назустріч: дозволили поєднати навчання з роботою. А ще — сім'я, манюня донечка...Нізащо не пережила б такого вдруге. Тоді ж навіть диплом отримала з відзнакою! Детальніше...

ORLOVSKAYAСтаніслава Орловська

     Покажіть мені, будьте ласкаві, хоча б один законопроект, затверджений за часи незалежної України, який би декларував ґендерну нерівність між українськими чоловіками та українськими жінками?! Покажіть мені хоча б одну установу, у статуті якої було б чорним по білому написано «вхід із жінками заборонено»!? Хоча б щось!? Хоча б десь?! Бо я не бачила і, мабуть, тому, не розумію про що мова…

     Натомість мені відомо про таку програму Кабінету Міністрів України, як «Відкритість. Дієвість. Результативність». Затверджена у 2003 році, вона має пункт 2.2. «Створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини», який проголошує ґендерну рівність за мету.

    2005 рік – Кабінет Міністрів України затверджує Концепцію Державної програми ґендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки.

2005 рік – наказ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади стосовно забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків».

2005 рік – Верховна Рада приймає Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків».

Детальніше...

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua