Україна на світлинах Джеррі Кука

  Джеррі Кук  –  добре відомий у світі фотограф, якого знають ще й як редактора американського журналу LIFE.

 Мало кому відомо, що справжнє ім’я Джеррі Кука  - Юрій Кутщук,  і народився він у місті Одеса в 1921 р. Майже після народження його сім’я  емігрувала  до Італії, а згодом оселилася в Берліні. Та через прихід Гітлера до влади, родина знову була змушена емігрувати – спочатку до Індії,  а потім до США.

     З раннього віку Юрій захоплювався фотозйомкою. Як не дивно, вирішальну роль у житті  майбутнього фотографа відіграла рідна тітка Сесіль - вона подарувала хлопцю першу фотокамеру Rolleiflex та посприяла у працевлаштуванні до фотолабараторії Pix, де він мав змогу працювати та навчатися одночасно. Так Юрій Кутщук став Джеррі Куком.

Від асистента у фотолабораторії  він пройшов шлях до редактора фотослужби журнала "Sports Illustrated", став засновником Асоціації фотографів національної преси.

Детальніше...

Вишивка - давнє і вічно молоде мистецтво

українка у вишиванці

    Вишиванка —  духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

   Українці так полюбляють вишиванки, що вважають вишивку ледве не власним винаходом людства.  Та в світовій історії не знайдеш народності, яка б не використовувала мистецтво вишивання. Адже недаремно кажуть, що вишивка — це давнє і вічно молоде мистецтво.

  Народжувались і гинули цивілізації, країни, народи, а ми­стецтво набувало все нових ознак та якостей, вбираючи кра­щі зразки минулого, створюючи й удосконалюючи нове, ут­верджуючи й продовжуючи місцеві традиції. З покоління в покоління передавалося тільки потрібне та зрозуміле, придат­не до подальшого розвитку. Це і є традиції — спадкоєм­ність, або передавання національного характеру народу,  характе­ру виробів, прийомів майстерності.

  Виникнення вишивання — одного з найпопулярніших видів народного мистецтва — належить до епохи первісної культу­ри і пов’язане з використанням першого стібка при виготов­ленні одягу зі шкір тварин. Перехід від кам’яного та кістяно­го шила до кістяної, а потім бронзової та сталевої голки сприяв винаходу й удосконаленню нових способів шиття та вишивання, які доповнювали один одного.

   Матеріалом для вишивання в різний час були жили тварин, нитки з кропиви, льону, конопель, бавовни, шовку, вовни натуральні або фарбовані, волосінь, срібло, золото, перли та коштовне каміння, намисто й бісер, лелітки, мушлі, золоті та мідні бляшки, монети. На аплікації використовували хутро, шкіру, повсть, тканини. Змінювалися матеріали і способи вишивання, створювалися нові орнаменти й композиції, але залишалося постійним прагнення краси.

Детальніше...

Лірика про матір

щаслива дитина
   Матері.  Їх мільйони, і кожна несе у своєму серці материнську любов. Жінки всіх рас, різних народностей,  обпалені південним сонцем і ледве зігріті ним на Півночі, — всі вони однакові у  єдиному, неспокійному пориві почуттів.
 
   Однакові, коли підносять немовля до груді, білої, жовтої, чорної чи коричневої. Одне і те ж радісне почуття сповнює  їх тоді, коли вони схиляються над своєю дитиною.
 
  Серця їхні говорять на єдиній мові світу, і кожний, якщо в ньому є хоч атом людяності, скаже: «Найкраща  мати — моя мама», адже немає меж її ніжності, хто б не була вона, де б не жила, не росла, яка б кров не змушувала битися її серце...
 
Відколи ти пам’ятаєш себе — мама твій перший наставник. Ще малим ти летів до неї зі сльозами, коли тебе хтось у дворі ображав,  їй відкривав болі своєї душі, бо в материнському серці завжди знайдуться слова втіхи, найкраща порада.
 
  В. О. Сухомлинський писав: «Умій відчувати серце матері, умій бачити в її очах мир і спокій, тривогу і неспокій, збентеження і смуток. Якщо ти в дитинстві не навчився бачити в материних очах її душу, ти на все життя залишишся моральним невігласом.»

Детальніше...

Жіноча програма на форумі видавців 2014

чеська письменниця Катержина ТучковаЦікава  жіноча програма чекає на відвідувачів 21 Форуму Видавців у Львові, що відбудеться з 11 по 14 вересня 2014 року.  
 
Організатори вирішили не змінювати минулорічну  тему  "Жінка у світі, що змінюється", але наповнили її новим змістом.
 
   Жінки читатимуть вірші, дискутуватимуть на політичні  та літературні теми, так чи інакше торкатимуться питання ролі  жінок в сучасному світі.
 
 Відвідувачі жіночої програми  шукатимуть відповіді на питання -  з  якими викликами і проблемами доводиться щодня боротися сучасній жінці? Що їй приносить радість і можливість дарувати посмішки усьому світу? Що вони відчувають і про що хочуть сказати.
 
 На тематичному майданчику Форуму  "Жінка у світі, що змінюється" , заплановані дискусії на політичні теми:  "Квотування жіночої присутності у владі: необхідність чи позитивна дискримінація?" ;  «Інший бік влади: хто врятує чоловіків від патріархату»; "Жінка на Євромайдані: (не)видима сила" тощо ;

Детальніше...

Про що мріють солдати. Лірика

Ось і знову прийшла війна на українську землю. Не пройшло й 100 років від початку Другої світової війни, як знову  наша земля здригається від вибухів. Щоденно гинуть військові, мирні жителі та навіть маленькі  діти. Рахунок давно йде на тисячі жертв, на тисячі покалічених долей,  і не видно  кінця – краю цій боротьбі. 
 
Це жахливо: кожен день війни  відбирає у людей найцінніше – життя. Відбирає у  чиїхось  батьків  дитину, відбирає у дітей  - батька,  відбирає у  дружин та наречених – коханих чоловіків. 
 
Але ми маємо знати, що навіть там, на лінії вогню, чоловіки ніколи не припиняють мріяти – вони мріють повернутися живими, взяти на руки своїх дітей, побачити очі коханої.
 
Ми підготували поезії солдатів, які написали свої вірші  під вибухи та обстріли Другої світової війни. На жаль, жоден з цих авторів не дожив до дня Перемоги. 
 
Незважаючи на час, у цих віршах те саме, що бентежить нас сьогодні – біль розлуки, втрати, страх смерті і бажання жити. А ще багато  романтики,  рядків про  кохання, яке іноді  рятує  краще ніж ліки. Цей матеріал ми присвячуємо нареченим, які чекають своїх коханих з війни. Віримо, що війна не здатна зламати сильні  почуття. 

Детальніше...

Весільний вінок з Великого Ключіва

  весільний вінок з гусячого пір'я   У двох прикарпатських селах  – Великому Ключеві та Малому Ключеві Коломийського району  Івано – Франківської області  здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  

Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю.

  Виготовлення вінка – справа не з легких: обскубане  гусяче пір’я жінки перебирають і промивають у дощовій воді з  милом. Вибирають переважно  закручене пір’я, з-під крил, і дивляться, щоб воно було однакового розміру, приблизно 5-6 сантиметрів. З п’яти-шести  пір’їнок складають пелюсточки, щоб вийшла «квіточка».

Всередину вкладають тоненьку  жилку, на яку нанизують різнокольоровий бісер та лелітки. Згодом таких 12-14 квіток  зв’язують у напівкруглий вінок. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

Єдина в Україні  майстриня таких  вінків Параска Кушляк, що проживає в  селі Великий Ключів  розповідає, що  колись весілля відбувалися з понеділка на вівторок, а то і навіть з вівторка на середу.

Мати нареченої попередньо замовляла у плетільниці  весільний віночок. У перший день, перед весіллям, майстриня приходила додому до молодої й одягала її. Нареченій збирали на голові все волосся і брали дві маленькі пелюсточки волосся, зв’язували їх, мастили медом і фіксували «мухи» (так називалось це волосся).

Детальніше...

Схожі дописи

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...