схід сонця на планеті земля Можна    скільки завгодно говорити про мандри і подорожі по світі. Можна захоплюватися іншими країнами, материками або частинами світу.

    Але ніколи не потрібно забувати про велетенську жінку, яка  дала можливість кожному з нас насолоджуватися  сповна цим життям. Її  ім’я   –  планета Земля.

   Сьогодні вчені в один голос твердять:  Земля  - це не суміш глини та каменю, це живий організм, а ми для неї маленькі комахи, що живуть на її прекрасному тілі.

   Деякі з комах (людей) справжні паразити, влаштовують ядерні вибухи, висушують моря, руйнують гори та ліси, ховають в надрах токсичні відходи. А Земля терпить, прощає та дозволяє й далі людині проживати життя.

  Природа планети Земля, природа  всієї Галактики – це природа жінки. Ще в перших системах світогляду Земля розглядається як «мати»  небесних світил, як одухотворене тіло, на лоні якого живе людина. Як справжня жінка, планета Земля ніколи не розкриває повністю своїх таємниць. Греки називали її Гея, а ріки, гори, моря, пустелі були її дітьми.

 Будова планети Земля нагадує будову мислячої істоти: її шкіра – то земна кора, кровоносна система – річки й моря, легені – лісові масиви, серце – земне ядро, дві півкулі Землі – то дві півкулі головного мозку. Але людина знахабніла у своїй байдужості та корисливості до щедрот Землі: по всьому світові палають та вирубуються ліси, вулиці міст завалені сміттям, ріки отруєнні, газові факели вдень і вночі плавлять небо.

 І планета Земля починає хворіти, як будь – яка жива істота. І неї дійсно підвищується  температура, надра землі тривожно пульсують, з відкритих ран виривається вогненна лава – гаряча кров Землі. Кожного разу, коли падають літаки, тонуть кораблі, зникають  міста від повеней та землетрусів, Земля попереджає нас – Так не можна зі мною! Я більше не можу!

   Руйнівна діяльність людини припиниться лише тоді, коли кожен усвідомить, що Планета Земля – це наша Мати: єдина, рідна, справжня. Земля  годує нас, захищає, дає все необхідне для повноцінного життя. Коли ми спимо – вона продовжує рух, коли ми просинаємося  - дарує  світанки, засинаємо – дарує зорі, вона вічна, а ми – ні.

 Ми всього лише тимчасові туристи, які  з’ївши  останню рибину, спіймавши останнього птаха та зрубавши останнє дерево, зрозуміють нарешті, що гроші неїстівні… 

 

Comments:

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua