Олеський замок овіяний легендами та романтикою

Хто з нас не любить бувати в замках? Особливо в тих, які  овіяні численними легендами, загадковими подіями та історіями  про скарби.

     Якщо  ви належите саме до шукачів романтики,  відвідайте замок в  селищі Олесько. Він знаходиться  за 72 км від м. Львова та  вважається одним з найкращих замків України.

   Хоча ще наприкінці 19 століття від замку лишилися одні руїни, а в різні часи  будівля слугувала  і школою,  і монастирем, і навіть складом боєприпасів. 

Але якими б значними не були пошкодження, замок, мов той птах Фенікс, відроджувався у прямому значенні слова з попелу. Він існує ніби наперекір часові, приваблюючи сотні туристів з усього світу. (Фото  - Володимир Ящук).

 

    Що вже говорити про те скільки разів замок переходив з рук в руки, якщо перша згадка про Олеський замок датується 1327 роком.  Але ми не будемо зупинятися детально на володарях замку та історичних перипетіях, а розповімо про  відомих людей, які  пов’язані з даним місцем. Сам замок має  доволі похмурий  вигляд та  стоїть на  пагорбі висотою п’ятдесят метрів серед боліт та непрохідної трясовини. Дістатися до нього у минулі століття було вкрай важко, а  завоювати практично  неможливо.  Як і чому саме тут з’явився замок?

    Справа в тому, що за 10 кілометрів від Олесько в часи Київської Русі існувало  селище  Плісненсько, яке згадується у “Слово о полку Ігоревім”.   Більшість істориків переконані, саме в цьому селищі народилася одна з найвідоміших жінок України – княгиня Київської Русі Ольга. Про це свідчать аж три згадки у давньоруських літописах. Але через село проходив сумнозвісний «Чорний шлях» -  ним ходили непереможні на той час монголо –татари. Саме вони знищили  Плісненсько, змусивши її мешканців шукати більш надійне місце для захисту свого краю.

Так, спочатку на місці сучасного замку виникла  оборонна фортеця, а  вже згодом кожен власник  удосконалював  будівлі та укріплення.

польський король Ян III СобеськийОдним  з найвідоміших мешканців замку був  Ян III Собеський  - король Речі Посполитої. Він народився 17 серпня 1629 р. в Олеському замку, але  більшу частину свого дитинства провів при французькому дворі. 

Про те, що немовля матиме незвичайну долю, дізналися вже при народженні. Напередодні пологів  на Олеський замок напали татари, а в момент народження ще й розпочалася страшна буря.

За спогадами очевидців, блискавки били просто у замкове подвір’я, а одна з останніх влучила у стіл, з якого щойно забрали щасливу породіллю. Цей розколотий  стіл ще довгий час зберігався у замку, його охоче показували бажаючим.

     Через десять років у тій же замковій кімнаті народився ще один майбутній польський король: Михайло Корибут- Вишневецький, син славнозвісного полководця Речі Посполитої Яреми Вишневецького.

     Доля Яна Собеського склалася так, що він постійно мусив боронити  землі Європи від турків, виходячи з битв цілим та неушкодженим. Ян ІІІ Собеський став  переможцем знаменитих поєдинків під Хотином і Віднем, фактично  зупинивши експансію турків, що не давали спокою європейцям багато століть.

Крім військових походів, які принесли Яну Собеському славу та визнання, доля подарувала йому неймовірне кохання...Коли Ян Собеський гостював у дворі польської королеви Людвіки – Марії, він звернув увагу на на юну француженку Марію - Казимиру ( Марися) , яка виконувала танець німфи у придворному балеті. Ян дуже сильно закохався, однак попросити руки молодої панни не наважувався, побоюючись її відмови, та й можливого невдоволення своїх батьків.

   Марися  також покохала Яна,  але королева  заручила її  за ординатом  Замойським, який був набагато старший за дівчину. Через постійну пиятику та гульки він невдовзі помер.  Після смерті ордината Марія-Казимира у 1665 році виходить заміж за маршала та великого коронного гетьмана Яна Собеського, котрий у 1674 році стає королем Речі Посполитої.

 Марися - дружина польського короля Яна Собеського   Марисенька, як називав її чоловік, була доброю помічницею короля в політичних та господарських справах, добре зналася на культурі, традиціях та французькому етикеті.

    Саме вона запровадила при королівському дворі асамблеї, на які запрошувались шляхтичі із дружинами, ввела в моду декольтовані сукні, прикраси з перлів, брошки, браслети. У неї був щоденно французький перукар, який майстерно вкладав її волосся.

   Королева багато читала, грала на клавікордах, ретельно стежила за чистотою тіла, приймаючи ванни з пахучого зілля.

  Саме Марисенька приклала багато зусиль для відбудови Олеського замку – місця, де народився польський король, подбала про реконструкцію парку та оздобу його скульптурами.

 Дуже тепла та ніжна епістолярна спадщина двох закоханих сердець частково дійшла і до наших днів. Король писав: «… кохаю тебе так, як і в перші моменти мого кохання. Не бачу ще осіннього часу, бо і він приходить деколи прекрасною весною, я бачу завжди лише прекрасне тіло…».

   Загалом королева Марія народила чотирнадцятьох дітей, із яких вижило тільки п’ятеро. Все життя, державна діяльність, військові перемоги короля пройшли у променях цієї любові. Історики вважають, що до легендарної перемоги Собеського під Віднем теж доклалася королева, яка протягом цілої кампанії перебувала у військовому таборі біля чоловіка.

   Сучасники віддавали належне розуму Марисеньки, але не любили її. Польські чоловіки — за самостійність, емансипованість, розкутість француженки, досить екзотичні для тогочасної консервативної Польщі, польські жінки — за вроду, пиху і реформи, до яких Марисенька постійно спонукала свій двір.

  У тогочасній Речі Посполитій долею дружини були діти, кухня і церква, натомість чоловіки бавилися на диких вечірках, де горілка лилася рікою, а галасливі полювання змінювалися жорстоким рубанням на шаблях. Королева ж організовувала пишні бали та прийоми, на які зобов’язувала чоловіків приходити зі своїми дружинами.

   Вона змусила набожних провінційних полячок відмовитися від застібнутого під шию одягу і ввела глибоке декольте. Для холодних польських замків, де клімат значно суворіший за французький, а взимку від холоду у величних покоях не рятували ні каміни, ні ліжка з шатрами — тільки хутро, це було не стільки сміливо, скільки жорстоко. Але хвороблива Марисенька вперто носила відкритий за останньою французькою модою одяг сама і суворо слідкувала, щоби цього дотримувались усі, без винятку, її придворні дами.

  Позаочі вони називали її «злою циганкою» (королева була темноволоса і смаглява), але змушені були коритися. Недоброзичливці ставили їй за провину навіть щоденне купання у ванні з теплою водою (!), вважаючи це збоченою примхою розбещеної королеви.

  король Ян Собеський із дружиною Марисею До безтями закоханий Ян Собеський постійно ревнував дружину, яка час від часу була змушена тікати від диких подружніх сцен до рідного Парижа. Але завжди поверталась.

    Після смерті чоловіка Марисенька мріяла посадити одного зі своїх синів на польський трон, навіть закликала на поміч російського царя Петра І. А коли він не виправдав її надій, була змушена назавжди повернутися до Парижа, де й померла в замку Блу, хвора, одинока, забута. Але романтика цього великого кохання не могла закінчитися так банально, зі смертю героїв...

   Однієї травневої ночі монахи костелу капуцинів у Варшаві, де було поховано свого часу Яна Собеського, почули стукіт у браму, а коли відчинили, то побачили лишень труну з тілом Марисеньки. Хто привіз її тіло з Парижа — так і залишилось нез’ясованим. Монахи сприйняли цю з’яву як Божий знак і поховали Марисеньку поряд із чоловіком.

   Ці дві могили — символ вічної любові — збереглися. Романтичні нащадки шанують велике кохання королівського подружжя. Відомо, що 31 березня 1918 року  у Львові відбулося  відкриття кінотеатру “Марисенька".  Кінотеатр був названий на честь Марії Казимири Луїзи де Лагранж Аркен , дружини короля Польщі Яна ІІІ Собеського.

     В Олеську минало дитинство і гетьмана Богдана Хмельницького. Довгий час Олеський замок сперечався із Жовквою за почесне право місця народження Богдана Хмельницького, але останні дослідження істориків довели, що це таки була Жовква. До Олеська Хмельницький потрапив з батьками вже у 8-10 років. Звідси він пішов на навчання до Єзуїтської колегії у Львові.

  У 1615 році в Олеському замку сталася велика трагедія. Доньку тодішнього власника замку Івана Даниловича Маріанну до нестями покохав син коронного гетьмана Речі Посполитої Адам Жолкевський. Самій дівчині було байдуже, з ким іти під вінець, однак, воєвода Данилович бажав для своєї доньки від першого шлюбу багатшого жениха.

 Одного разу під час гри в карти Жолкевський зажадав згоди батька на шлюб, але, не отримавши її, привселюдно встромив собі у серце ножа. Жолкевського, як самовбивцю, не поховали на кладовищі, а кинули його тіло у болото. Тож його тінь блукає околицями Олеська, а його душа, яку згубила любов, і досі шукає свою кохану.
За іншою версією, Маріанна також кохала Жолкевського, але через відмову батька вони обоє покінчили життя самогубством.

  Але не тільки історіями кохання та народженням відомих людей багата історія Олеського замку. Стародавні меблі, на яких відпочивали королі, рідкісні  картини 17 століття,  гобелени, зал барокової скульптури Пінзеля та багато цікавого пропонує своїм відвідувачам старовинний замок на горі. Шкодувати можна тільки за тим, що не побачиш на власні очі, особливо, коли щось цінне знаходиться зовсім поруч з нами. Так близько, як замок в Олесько.

Олеський замок з  висоти пташиного польоту:

Олеський замок з висоти пташиного польоту

Comments:

Схожі дописи

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...