Софія Русова - портрет

Ми живемо в час, коли дитячі садочки здаються нам нормою життя. А всього 100 років тому, дошкільні заклади були великою рідкістю в Україні.

     Найперший дитячий садочок у Києві виник у 1871 за ініціативи Софії Русової – відомої громадської діячки, літературознавця, етнографа, професорки, доктора соціології, засновниці жіночого руху в Україні.

Ось як описує появу першого садочка, який був розрахований лише на 20 дітей, Софія Русова у мемуарах:

«Вирішили ми почати від дитячого садка. Тоді тих садків не було ніде, лиш в Петербурзі був відомий садок Дараган. Ми вирішили відкрити перший дитячий садок у Київі. Коли я подала моє прохання тодішньому попечителеві шкільної округи старому Антоновичу, він з недовіряй похитав головою. «Ви самі ще дитина», — сказав він, усміхаючись і оглядаючи мою 16-літню постать, — «хто ж вам довірить дітей». Але все ж дав свій дозвіл.»

Детальніше...

    Наша земля багата талантами, однак не завжди ті, хто народилися на українській землі та зазнали слави за кордоном, з гордістю говорили про свою Батьківщину.

   Деякі з відомих кіноакторів навіть приховували своє коріння та намагалися не згадувати про український період життя.

   Однією з акторок, яка не заперечувала того, що вона українка, була відома голлівудська зірка 30 – 50 років Анна Стен (на фото).

   Її справжнє ім'я - Ганна Петрівна Фесак. Народилася вона 3 грудня 1906 р. в м. Київ. Анна Стен дебютувала у кіно в стрічках «Дівчина з коробкою» та «Земля в полоні».

   Дуже швидко Стен зажила слави в СРСР — її портрети з'являються на обкладинках радянских кіножурналів, в яких актрису називали ідеальним втіленням нової радянської жінки.

  Якось до Ганни, яка вже була відомою, зайшла подруга - російська актриса Галина Кравченко:

«Заходжу, значить, до Анни — знаходжу її на кухні. Вона пере. Стоїть над коритом — вся з себе розпатлана, мокра, волосся — бурульками, напівгола, в якихось стоптаних чоловічих черевиках. Тут же щось вариться, булькає. Якісь ганчірки звисають. Я кажу: «Аня, як ти виглядаєш? Боже! Подивися на себе! Ти ж — кінозірка!» А вона мені у відповідь: «Але я ж радянська кінозірка!»

Детальніше...

  Народна артистка України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів, кавалер державної нагороди – ордена княгині Ольги III ступеня та ордена Святого Станіслава IY ступеня, Герой України  Ніна Матвієнко родом з Житомирщини: з маленького поліського села Неділище, де вона провела дитинство.

    «А Батьківщина – це дітки мої, це мама з коржиками, що пахнуть Поліссям, із усіма калюжами, що вже як угруз у ту грязь, не обмиєш довіку, це якраз та грязь, що лікують нею душі і ноги, що стомлюються від доріг. Цей край – моя душа, моє кохання.

Втім, у Житомирі я всього лише третій раз в житті – рідко запрошують. Останній раз була ще за часів радянської влади. Але я не ображаюся, потрібно вміти прощати.»

Детальніше...

«Ми не бидло, ми не раби,
ми України вірні доньки..»

   «По істині кажуть - несповідимі шляхи Божі» - написано у Біблії. Сільська жінка, що все життя віддала важкій роботі, Параска Королюк народилася, аби стати символом нового часу в історії України.

   Герой Майдану, дух Помаранчевої Революції – баба Параска об'єднала своєю постаттю всіх українців, які від низів до верхів, пліч – о – пліч стали до боротьби за нову державу.

 Про Параску Королюк написали книги, занесли ім'я до всіляких енциклопедій, її фото обійшло шпальти багатьох світових видань. За участь у Помаранчевій революції бабу Параску згодом було нагороджено орденом Княгині Ольги третього ступеня. Але сільській жінці це було ні до чого - особисто для себе вона нічого не просила. Ночувала на вокзалі, харчувалася як прийдеться: "мене годує світ і сонце" - відповіла  журналістам.

Детальніше...

      "Роблю сонячні квіти, бо люблю людей, роблю на щастя людям, щоб квіти мої були, як саме життя народу, щоб усі народи один одного любили, щоб люди жили, як квіти цвіли б на всій землі".

      Такі гарні слова належать відомій у всьому світі українській художниці Марії Примаченко. Мабуть, не знайдеться жодної людини на землі, яка б залишилася байдужою до творчості та життя цієї незвичайної жінки.

    Народившись в маленькому поліському селі, з народження переборюючи важку невиліковну хворобу – поліомієліт, не маючи ніякої спеціальної освіти – Марія Примаченко зуміла стати одним із найгеніальніших митців XX століття.

    Народна художниця і Заслужений діяч мистецтв України – Марія Приймаченко (1909–1997 рр.), зробила величезний внесок в розвиток  народної художньої культури. Творчість Марії Приймаченко – явище самобутнє, неповторне, загадкове та незбагненне. І досі ще тільки накреслені підступи до з'ясування феномена Марії Приймаченко – народної художниці і народної поетеси.

Детальніше...

"Коли я думаю про Українську Жінку як колективний образ, то на пам'ять приходять різні картини.

    Жінки в оранжевих жакетах лопатами розкидають асфальт, ремонтуючи дороги України. Села, де жінки працюють на полі, а чоловіки – в конторі. А в неділю ті ж самі жінки в квітчастих хустинках статечно стоять на службі по сільських церквах.

      Міста, тротуари яких на світанку підмітають жінки. І знову сільські жінки з порепаними, червоними руками продають їжу на міських базарах.

     Фольклор з приказками на зразок: "Жінка небита, що коса неклепана". І сумні, блискуче мелодійні народні пісні про жіночу красу, ніжність і вірність. Індустріальний Схід України. Допотопні заводи, цементна пилюка, хімічні виробництва, будівельні бригади – і всюди, всюди жінки в огидних сірих робах, передчасно зістарілі від тяжкої фізичної праці...

Детальніше...

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua