А на вихідні – по гриби
- Деталі
- Автор: Віталіна Севрук
Поклавши руку на серце, абсолютна більшість завзятих грибників зізнається, що їм більше до вподоби гриби шукати, аніж споживати. Крім відпочинку, єднання з природою та самим собою, є ще один важливий момент, який дарує збирання грибів.
Психологи стверджують, що для людини пошук грибів - це своєрідне полювання, випробовування себе на удачу та щастя. Недарма ж народне прислів’я каже: «Зі щастям добре й по гриби ходити».
Однак, якщо ви не знаєте закони лісу та не маєте уявлення де ж ростуть гриби, не варто сподіватися на талан. І навпаки, маючи елементарні знання про природу, знайти гриби у лісі зовсім не складно.
Перш за все, вирушайте по гриби вдосвіта. Тоді вони свіжі, міцні, соковиті, духмяні, добре помітні для ока. Особливо варто вирушати до лісу у дні, коли моросить теплий, так званий грибний дощик.
Однак, не кваптеся вирушати до лісу одразу ж після того, як бризне перший - ліпший дощик. Бо то неправда, що гриб дозріває за одну ніч чи навіть за дві-три години. Щоб вирости, маслюкам треба днів два-три, а деяким грибам ще більше: підберезники, лисички, опеньки ростуть десять днів, білі та підосичники — одинадцять.
По лісі слід ходити без поспіху. Якщо знайшовся один гриб, огляньтеся, побродіть навколо — нерідко гриби полюбляють рости в компанії, великими сім’ями.
Гриби — діти лісу, отож водяться вони там, де багатий на перегній грунт, помірне тепло, куди не потрапляють прямі промені сонця. Уникають гриби сильно затінених, заболочених чи вкритих мохом місць. На дуже сухих ділянках, у вільшаниках, ялівниках їх теж годі шукати.
Коли літо сухе, вони туляться ближче до стовбурів дерев, шукають затінку; якщо ж перепадають рясні дощі — вибігають на галявинки — туди, де тепліше. Особливо подобається грибам сусідство старих пнів — тут найчастіше вони збираються «водити хороводи». Шукати гриби треба з північного боку дерева; зі східного й західного їх буває значно менше, а з південного, особливо в посушливий час, грибів не знайдеш ніколи.
Старих, переспілих грибів збирати не слід, ними легко отруїтися. Та не варто брати і дрібненьких — користі від них мало, а шкода для лісу велика.
Справжні грибівники відкривають сезон ще напровесні, тільки-но розтануть сніги. Вже у квітні з’являються сморжі, піструни, голубінки, а через кілька тижнів, у травні — і підберезники, підосичники, сироїжки. У червні в дубняках вже красуються світло-шоколадними бриликами боровики, під негустими крислатими березами — гриби-синяки, у сосняках все частіше трапляються майже чорні боровики.
В липні починаються маслюки, грузди, рижики, моховики, вовнянки. А там уже й справжня грибна пора: в серпні та вересні за один день можна назбирати добру сотню шапинкових. Закінчують сезон опеньки, гливички, грузди. Навіть у жовтні, якщо тепла осінь, під ковдрою опалого листя ви знайдете чимало грибів.
Чим тепліші дні, тим більше грибів у лісі. На термометр можете не поглядати — індикаторами температурного режиму служать сигнали самої природи.
Цвіте осика — з’явились, отже, сморжі.
Біліє черемха — шукайте підберезників. Заколосилося жито — перший «укіс» білих грибів. Плодоносить осика — час збирати підосичники. Заквітувала липа — другий «укіс» білих грибів. Почалися в полі жнива — збирайте в лісі повторний урожай підберезників.
Овес у високій стиглості — з’явились уже опеньки. Зарожевів пелюстками верес — пора за рижиками.
Побутує думка, що знищення отруйних і неїстівних грибів навіть корисне, бо дає, мовляв, простір для росту їстівних. Насправді ж це не так. Знищуючи неїстівні гриби, ми порушуємо біологічну рівновагу лісу.
Справа в тому, що між деревами та грибами, як і між іншими лісовими мешканцями, споконвіку встановилися досить дружні стосунки. Гриби щільно обплітають кінчики корінців інших рослин, утворюючи так звану мікоризу, і живляться за їх рахунок вуглеводами, а з грунту беруть воду та мінеральні речовини, які потім передають деревам.
Це співжиття взаємовигідне. Без нього гриб взагалі не може існувати, дерева теж погано розвиваються, ростуть кволими. Прикро, що чимало городян полюють на гриби прямо-таки хижацьким способом, недбало вириваючи їх із землі. Це йде від незнання біології грибів — таких дивних, не схожих па інші рослини ні своєю будовою, ні способом життя.
Те, що ми звикли називати грибом, фактично є тільки його «плодовим тілом», своєрідним органом розмноження грибного організму; основна ж його частина, так звана грибниця, — в землі. Це багатолітнє густе переплетення подібних до ниток паростків, які з’явилися зі спор і живлять наземне плодове тіло. Отже, вирвавши гриб «з м’ясом», людина тим самим завдає шкоди грибниці. Під дією сонця грибниця гине, крихітні зародки по дощі набирають виродкових форм.
Щоб запобігти цьому, плодове тіло гриба слід зрізати гострим ножем при землі. Ще краще, якщо гриб обережно викрутити, а ямочку відразу ж загорнути землею і прикрити листям чи мохом. Якщо грибницю не руйнувати, то на одному й тому ж місці можна збирати гриби декілька разів. Досвідчені грибівники запевняють, що акуратне зрізання грибів підвищує їхню врожайність у двічі-тричі.
Варто знати, що постійних грибних місць не буває. Навіть в одний грибний сезон, але в різні його періоди, ті самі види грибів з’являються в різних ділянках лісу. Кожен грибівник повинен сам їх шукати і запам’ятовувати. Тож удачі Вам у такій цікавій і корисній справі як збирання грибів!
Автор статті: науковець А.А. Комарницький
Comments: