Оксана Білозір – заслужена артистка України (1986 р.), народна артистка України (1994 р.), естрадна співачка (сопрано). Член партії "Наша Україна".

    Народний депутат України IV скликання,  голова Соціально-Християнської партії України. З лютого 2005 р. по 27 вересня 2005 р. – міністр культури та мистецтв.

Ви – відома українська співачка, навіть більше – символ української естради. Чому вирішили піти стати політиком? Політика дає більше можливостей?

   – Просто мені захотілося спробувати. У В'ячеслава Піховшека є така фраза: «Якщо ти не будеш цікавитися політикою, політика зацікавиться тобою». Мені здалося, що зможу ефективно там попрацювати. Прийшла я в політику свідомо. Закінчила дипломатичну академію, отримала другу вищу освіту, здобула нову професію – магістр зовнішньої політики та інформації. І розпочала політичну кар'єру з нуля.

Де жінці важче реалізувати себе – на естраді чи в політиці?
– Всюди важко. Всюди одні й ті самі закони: праця, праця, наполеглива праця на шляху до мети.

 – Чому в українській політиці так мало жінок?

– Тому що, думаю, мало жінок хочуть займатися політикою свідомо. Жінці хочеться, щоб їй це хтось запропонував, створив комфортні умови, дав відповідні доручення, призначив на певні посади. А так не буває. Чоловіки собі так думати не дозволяють. Жінці треба бути надзвичайно активною, щоби проявити себе в політиці, щоби взяти для себе те, що вона хоче. І дуже мало є жінок, чесно кажучи, які на це готові.

  – Що потрібно зробити, щоби жінок в українській політиці було більше?

– Вони повинні захотіти бути в політиці. Ясна річ, є й об'єктивні перепони. Є проблеми, пов'язані з ґендерною політикою, проблеми з неприйняттям жінки-політика, жінки-керівника, жінки на ключових державних посадах. Все це є. Але самим жінкам треба трошки більше над собою попрацювати, докласти трошки більше зусиль. Можна рухатися в цьому напрямку.

   Ґендерна політика була однією з тем, якою я займалася під час роботи в парламенті. Необхідне створення відповідного законодавства, відповідних умов позитивної дискримінації на певний період часу для того, щоби зацікавити жінок, щоби вони підключилися, побачили, що займатися політикою – це першочергова необхідність.

– Як вам працювалося міністром культури в уряді, який складався з міністрів-чоловіків?
– Дуже цікаво. В мене немає поділу – чоловік це чи жінка. Державі цікава особистість, і немає значення, якої вона статі. Важливо шукати особистість і дати їй максимальну можливість розвиватися. І тому в Кабінеті міністрів для мене не було чоловіків чи жінок, були особистості: цікаві – з якими я працювала, і нецікаві – такі, що не відповідали своєму статусу. Я так працюю не тільки в виконавчій гілці влади, а й у парламенті, загалом у житті. Це така моя життєва позиція. Якщо мені з людьми цікаво – я з ними працюю, якщо нецікаво – працюю з тими, з якими цікаво.

– Тобто до вас не виникало упередженого чи, навпаки, поблажливого ставлення з боку чоловіків-урядовців?
– Ні. Усе залежить від того, як ти себе зарекомендуєш. Коли зарекомендуєш себе як жінка, як слабша особа, якій треба приділяти увагу, – так до тебе і будуть ставитися. Мені ніколи це не подобалося. Моїм пріоритетом завжди були партнерські відносини, співпраця на паритетних засадах, мені подобалося бути цікавою, потрібною, бути корисним партнером.

– Якими особистими якостями, на вашу думку, повинна бути наділена жінка, щоби в чоловічому світі політики її приймали за свою?
– Вона повинна бути сильною, компетентною, професійною, а також забезпечувати досягнення тих результатів, на які розраховує. Можна вміти багато говорити, але не вміти досягти сказаного. У чоловічому товаристві поважають тих, хто може продемонструвати потрібний результат.

– Як ставитеся до введення обов'язкової квоти на присутність жінок у Верховній Раді?
– Не дуже добре. Це якраз і є один із видів позитивної дискримінації. Проте я вважаю, що нині необхідно залучити жінку до парламенту, хай навіть забезпечивши їй через квоту представництво. Адже саме через парламент можна потрапити у виконавчу гілку влади, і досвід відповідний здобути, і законодавство вивчити. Я вважаю, що це на сьогодні необхідно.

   Тому що, ще раз хочу підкреслити, в Україні є багато цікавих, амбітних жінок, які є яскравими і сильними особистостями. Але вони не бачать потреби йти до парламенту. Вони думають, що є абсолютно самодостатніми на своєму місці. А я якраз обстоюю думку, що якщо ти жінка, яка претендує на активну роль у суспільстві, має високий потенціал і фахове розуміння своєї сфери, тобі необхідно пройти через парламент.

Даний матеріал підготовлений за допомогою  бюлетня громадської організації "Жіночі перспективи".

Comments:

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua