українські меценати
  Гортаючи  шкільні підручники з  історії України, знайомлячись з культурою, освітою, мистецтвом та літературою, впадає в очі те, що  автори переважно розглядають історію через призму діяльності представників чоловічої статі. 
 
Більше того, національний характер українського народу, його душевну красу, талант і щирість дослідники й досі шукають у чоловічій (читай козацькій) звитязі та ініціативі. 
 
 А жінки, які упродовж багатьох віків історії нашого народу поряд із чоловіками виступали активними учасниками усіх суспільно-політичних процесів, залишаються поза увагою. Це не виправдано, оскільки жінки, особливо ті, що займали привілейоване становище в українському суспільстві, часто нарівні з чоловіками брали  участь у суспільнотворчих процесах, були щедрими фундаторками (засновницями) та меценатками різних установ: шкіл, монастирів, лікарень.
 
  Слід зазначити, що на українських землях, на відміну від Західної Європи, суспільне становище жінки залежало не від суспільного становища чоловіка, а від її майнового становища. І тому шляхтянки, особливо вдови, офіційно не приймаючи участі в політичному житті, але володіючи інколи величезними земельними латифундіями, мали досить значну суспільну вагу в своїх повітах.  Ініціатива жінки-шляхтянки не обмежувалася тільки домашнім господарством та вихованням дітей, а часто була спрямована на  благодійну діяльність.  Економічна незалежність жінок в Україні була справою звичайною і не викликала нарікань чи осуду чоловіків та суспільства. А тому й меценатська діяльність українських жінок вважалася звичним явищем.
 
Одним із найважливіших напрямків культурницької діяльності жінок минулого часу було заснування православних церков, монастирів, шкіл  та лікарень при них. У пом’яннику Києво-Печерського монастиря згадано дуже багато жінок, які вносили офіри на церкву. Так, вдова чернігівського скарбника Катерина Угорницька передала тому ж таки Києво-Печерському монастирю всі свої численні маєтності. Це чимало, зважаючи на те, що  шляхтянки володіли сотнями поселень: наприклад, Ганна з Острозьких Ходкевичів, володіла 106 поселеннями, що нараховували 6813 димів, а Катерина Замойська - 83 поселеннями.
 
 Втім, аби оцінити внесок українських жінок в розвиток національного життя, освіти та культури,  пропонуємо для ознайомлення  далеко не повну картину причетності українських  жінок - меценаток до державницької праці.
українські жінки -меценати
 
Як бачимо, культурницька, меценатська та  благодійна діяльність українських  жінок на користь православної церкви й освіти була досить поширеним явищем. Її інтенсивність значно посилилась у другій половині XVI— першій половині XVII ст., в період формування національної свідомості українського народу. Завдяки старанням жінок-шляхтянок прибічники православної віри отримували значну моральну і матеріальну підтримку.
 

Comments:

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua