жінка збирає гриби  Поклавши руку на серце, абсолютна більшість завзятих грибників зізнається, що їм більше  до вподоби гриби шукати, аніж  споживати. Крім відпочинку, єднання з природою та самим собою,  є ще один важливий момент, який  дарує  збирання грибів.

Психологи стверджують, що для людини пошук грибів - це своєрідне полювання, випробовування себе на удачу та щастя. Недарма ж народне прислів’я каже: «Зі щастям добре й по гриби ходити».

Однак, якщо ви не знаєте закони лісу та  не маєте уявлення де ж ростуть гриби, не варто сподіватися на талан. І навпаки, маючи елементарні знання про природу, знайти гриби у лісі зовсім не складно.

   Перш за все, вирушайте  по гриби вдо­світа. Тоді вони свіжі, міцні, сокови­ті, духмяні, добре помітні для ока. Особливо варто вирушати до  лісу  у дні, коли  моросить теплий, так званий грибний дощик.

   Однак, не кваптеся вирушати до лісу од­разу ж після того, як бризне перший - ліпший дощик. Бо то неправда, що гриб дозріває за одну ніч чи  навіть за дві-три години. Щоб вирости, мас­люкам треба днів два-три, а деяким грибам ще більше: підберезники, ли­сички, опеньки ростуть десять днів, білі та підосичники — одинадцять.

 По лісі слід ходити без поспіху. Якщо знайшовся один гриб, оглянь­теся, побродіть навколо — нерідко гриби полюбляють рости в компанії, великими сім’ями.

  Гриби — діти лісу, отож водяться вони там, де багатий на перегній грунт, помірне тепло, куди не потра­пляють прямі промені сонця. Уника­ють гриби сильно затінених, заболо­чених чи вкритих мохом місць. На дуже сухих ділянках, у вільшаниках, ялівниках їх теж годі шукати.

    Коли літо сухе, вони туляться ближ­че до стовбурів дерев, шукають затінку; якщо ж перепадають рясні дощі — вибігають на галявинки — туди, де тепліше. Особливо подобається грибам  сусідство старих пнів — тут найчастіше вони збираються «води­ти хороводи». Шукати гриби треба з північного боку дерева; зі східного й західного їх буває значно менше, а з південного, особливо в посушли­вий час, грибів не знайдеш ніколи.

 Старих, переспілих грибів збирати не слід, ними легко отруїтися. Та не варто брати і дрібненьких — ко­ристі від них мало, а шкода для лісу велика.

 Справжні грибівники відкривають сезон ще напровесні, тільки-но розтануть сніги. Вже у квітні з’являються сморжі, піструни, го­лубінки, а через кілька тижнів, у травні — і підберезники, підосичники, сироїж­ки.  У червні в дубняках вже красу­ються світло-шоколадними брилика­ми боровики, під негустими крисла­тими березами — гриби-синяки, у сосняках все частіше трапляються майже чорні боровики.

В липні почи­наються маслюки, грузди, рижики, моховики, вовнянки. А там уже й справжня грибна пора: в серпні та вересні за один день можна назби­рати добру сотню шапинкових. Закін­чують сезон опеньки, гливички, гру­зди. Навіть у жовтні, якщо тепла осінь, під ковдрою опалого листя ви знайдете чимало грибів.

 білий грибЧим тепліші дні, тим більше гри­бів у лісі. На термометр можете не поглядати — індикаторами темпера­турного режиму служать сигнали са­мої природи.

Цвіте осика — з’явились, отже, сморжі.

Біліє черемха — шу­кайте підберезників. Заколосилося жито — перший «укіс» білих грибів. Плодоносить осика — час збирати підосичники. Заквітувала  липа — другий «укіс» білих грибів. Почали­ся в полі жнива — збирайте в лісі повторний урожай підберезників.

 Овес у високій стиглості — з’явились уже опеньки. Зарожевів пелюстками верес — пора за рижиками.

  Побутує думка, що знищення отруйних і не­їстівних грибів навіть корисне, бо дає, мовляв, простір для росту їстівних. Насправді ж це не так. Знищу­ючи неїстівні гриби, ми порушуємо біологічну рівновагу лісу.

     Справа в тому, що між деревами та грибами, як і між іншими лісовими мешканця­ми, споконвіку встановилися досить дружні стосунки. Гриби щільно обплітають кінчики корінців інших рослин, утворюючи так звану міко­ризу, і живляться за їх рахунок вуглеводами, а з грунту беруть воду та мінеральні речовини, які потім пе­редають деревам.

   Це співжиття вза­ємовигідне. Без нього гриб взагалі не може існувати, дерева теж пога­но розвиваються, ростуть кволими. Прикро, що чимало городян по­люють на гриби прямо-таки хижаць­ким способом, недбало вириваючи їх із землі. Це йде від незнання біоло­гії грибів — таких дивних, не схожих па інші рослини ні своєю будовою, ні способом життя.

Те, що ми звикли називати грибом, фактично є тільки його «плодовим тілом», своєрідним органом розмноження грибного ор­ганізму; основна ж його частина, так звана грибниця, — в землі. Це бага­толітнє густе переплетення подібних до ниток паростків, які з’явилися зі спор і живлять наземне плодове ті­ло. Отже, вирвавши гриб «з м’ясом», людина тим самим завдає шкоди грибниці. Під дією сонця грибниця гине, крихітні зародки по дощі наби­рають виродкових форм.

 Щоб запо­бігти цьому, плодове тіло гриба слід зрізати гострим ножем при землі. Ще краще, якщо гриб обережно викрутити, а ямочку відразу ж загор­нути землею і прикрити листям чи мохом. Якщо грибницю не руйнува­ти, то на одному й тому ж місці мож­на збирати гриби декілька разів. До­свідчені грибівники запевняють, що акуратне зрізання грибів підвищує їхню врожайність у двічі-тричі.

 Варто знати, що постійних  грибних місць не буває. Навіть в одний грибний сезон, але в різні його періоди, ті самі види гри­бів з’являються в різних ділянках лі­су. Кожен грибівник повинен сам їх шукати і запам’ятовувати.             Тож удачі Вам у такій цікавій і корисній  справі як збирання грибів! 

Автор статті: науковець А.А. Комарницький

Comments:

Використання матеріалів з сайту можливе лише при умові активного відкритого для пошукових систем гіперпосилання на zhinka-online.com.ua