А на вихідні – по гриби

      жінка збирає гриби  Поклавши руку на серце, абсолютна більшість завзятих грибників зізнається, що їм більше  до вподоби гриби шукати, аніж  споживати. Крім відпочинку, єднання з природою та самим собою,  є ще один важливий момент, який  дарує  збирання грибів.

Психологи стверджують, що для людини пошук грибів - це своєрідне полювання, випробовування себе на удачу та щастя. Недарма ж народне прислів’я каже: «Зі щастям добре й по гриби ходити».

Однак, якщо ви не знаєте закони лісу та  не маєте уявлення де ж ростуть гриби, не варто сподіватися на талан. І навпаки, маючи елементарні знання про природу, знайти гриби у лісі зовсім не складно.

   Перш за все, вирушайте  по гриби вдо­світа. Тоді вони свіжі, міцні, сокови­ті, духмяні, добре помітні для ока. Особливо варто вирушати до  лісу  у дні, коли  моросить теплий, так званий грибний дощик.

   Однак, не кваптеся вирушати до лісу од­разу ж після того, як бризне перший - ліпший дощик. Бо то неправда, що гриб дозріває за одну ніч чи  навіть за дві-три години. Щоб вирости, мас­люкам треба днів два-три, а деяким грибам ще більше: підберезники, ли­сички, опеньки ростуть десять днів, білі та підосичники — одинадцять.

 По лісі слід ходити без поспіху. Якщо знайшовся один гриб, оглянь­теся, побродіть навколо — нерідко гриби полюбляють рости в компанії, великими сім’ями.

  Гриби — діти лісу, отож водяться вони там, де багатий на перегній грунт, помірне тепло, куди не потра­пляють прямі промені сонця. Уника­ють гриби сильно затінених, заболо­чених чи вкритих мохом місць. На дуже сухих ділянках, у вільшаниках, ялівниках їх теж годі шукати.

    Коли літо сухе, вони туляться ближ­че до стовбурів дерев, шукають затінку; якщо ж перепадають рясні дощі — вибігають на галявинки — туди, де тепліше. Особливо подобається грибам  сусідство старих пнів — тут найчастіше вони збираються «води­ти хороводи». Шукати гриби треба з північного боку дерева; зі східного й західного їх буває значно менше, а з південного, особливо в посушли­вий час, грибів не знайдеш ніколи.

 Старих, переспілих грибів збирати не слід, ними легко отруїтися. Та не варто брати і дрібненьких — ко­ристі від них мало, а шкода для лісу велика.

 Справжні грибівники відкривають сезон ще напровесні, тільки-но розтануть сніги. Вже у квітні з’являються сморжі, піструни, го­лубінки, а через кілька тижнів, у травні — і підберезники, підосичники, сироїж­ки.  У червні в дубняках вже красу­ються світло-шоколадними брилика­ми боровики, під негустими крисла­тими березами — гриби-синяки, у сосняках все частіше трапляються майже чорні боровики.

В липні почи­наються маслюки, грузди, рижики, моховики, вовнянки. А там уже й справжня грибна пора: в серпні та вересні за один день можна назби­рати добру сотню шапинкових. Закін­чують сезон опеньки, гливички, гру­зди. Навіть у жовтні, якщо тепла осінь, під ковдрою опалого листя ви знайдете чимало грибів.

 білий грибЧим тепліші дні, тим більше гри­бів у лісі. На термометр можете не поглядати — індикаторами темпера­турного режиму служать сигнали са­мої природи.

Цвіте осика — з’явились, отже, сморжі.

Біліє черемха — шу­кайте підберезників. Заколосилося жито — перший «укіс» білих грибів. Плодоносить осика — час збирати підосичники. Заквітувала  липа — другий «укіс» білих грибів. Почали­ся в полі жнива — збирайте в лісі повторний урожай підберезників.

 Овес у високій стиглості — з’явились уже опеньки. Зарожевів пелюстками верес — пора за рижиками.

  Побутує думка, що знищення отруйних і не­їстівних грибів навіть корисне, бо дає, мовляв, простір для росту їстівних. Насправді ж це не так. Знищу­ючи неїстівні гриби, ми порушуємо біологічну рівновагу лісу.

     Справа в тому, що між деревами та грибами, як і між іншими лісовими мешканця­ми, споконвіку встановилися досить дружні стосунки. Гриби щільно обплітають кінчики корінців інших рослин, утворюючи так звану міко­ризу, і живляться за їх рахунок вуглеводами, а з грунту беруть воду та мінеральні речовини, які потім пе­редають деревам.

   Це співжиття вза­ємовигідне. Без нього гриб взагалі не може існувати, дерева теж пога­но розвиваються, ростуть кволими. Прикро, що чимало городян по­люють на гриби прямо-таки хижаць­ким способом, недбало вириваючи їх із землі. Це йде від незнання біоло­гії грибів — таких дивних, не схожих па інші рослини ні своєю будовою, ні способом життя.

Те, що ми звикли називати грибом, фактично є тільки його «плодовим тілом», своєрідним органом розмноження грибного ор­ганізму; основна ж його частина, так звана грибниця, — в землі. Це бага­толітнє густе переплетення подібних до ниток паростків, які з’явилися зі спор і живлять наземне плодове ті­ло. Отже, вирвавши гриб «з м’ясом», людина тим самим завдає шкоди грибниці. Під дією сонця грибниця гине, крихітні зародки по дощі наби­рають виродкових форм.

 Щоб запо­бігти цьому, плодове тіло гриба слід зрізати гострим ножем при землі. Ще краще, якщо гриб обережно викрутити, а ямочку відразу ж загор­нути землею і прикрити листям чи мохом. Якщо грибницю не руйнува­ти, то на одному й тому ж місці мож­на збирати гриби декілька разів. До­свідчені грибівники запевняють, що акуратне зрізання грибів підвищує їхню врожайність у двічі-тричі.

 Варто знати, що постійних  грибних місць не буває. Навіть в одний грибний сезон, але в різні його періоди, ті самі види гри­бів з’являються в різних ділянках лі­су. Кожен грибівник повинен сам їх шукати і запам’ятовувати.             Тож удачі Вам у такій цікавій і корисній  справі як збирання грибів! 

Автор статті: науковець А.А. Комарницький

Comments:

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...