Авторський блог

  • Головна
    Головна This is where you can find all the blog posts throughout the site.
  • Мітки
    Мітки Displays a list of tags that has been used in the blog.
  • Блогери
    Блогери Search for your favorite blogger from this site.
  • Архіви
    Архіви Contains a list of blog posts that were created previously.
  • Увійти

І я не піду на Майдан

Posted Автор: Створено: в Блог
  • Font size: Larger Smaller
  • Переглядів: 17112
  • Підписатися на оновлення
  • Друкувати
До певного часу я підтримувала євроінтеграцію, бо  Європа - це круто!
 
 Росія – щось таке старе, деспотичне, агресивне, минуле, до якого не хочеться повертатися. Хоча змушена визнати – мої родичі в Росії мають  набагато більшу заробітну плату та пенсії.
 
Зрозуміло, що порівнювати  життя поляків чи австрійців з життям наших співвітчизників – дико. Економіка України слабка, процвітає корупція, низькі соціальні стандарти, які не йдуть в жодне порівняння  з життям європейців. Але, власне, вірилося з усієї сили, що підписання угоди дасть Україні змогу швидше розвиватися та хоч трішки наблизить нас до цивілізації.
 
Я і зараз вважаю, що євроінтеграція  необхідна  для України, але не такою ціною і  не такими методами. Не потрібно бути великим економістом і політиком, щоб зрозуміти, підписання угоди ставить перед Україною виконання цілого ряду вимог. Одна із них – постійне підвищення пенсійного віку. Коли ти молодий, сповнений романтики та оптимізму, в останню чергу думаєш про старість.
    А тим не менше, зараз сотні тисяч українців  через нову пенсійну реформу, змушені жити на такі – сякі підзаробітки, очікуючи виходу на пенсію. Що буде з ними, коли знову підвищать пенсійний вік, адже живуть українці набагато менше за європейців. Наївно думати, що з особливостями українського суспільства  в Євросоюзі хтось буде рахуватися.
 
  Але головне навіть не умови. Головне те, Євромайдан вийшов  з – під контролю не тільки влади, а й самих мітингувальників. Їх банально використали, підставили, кинули. Так звані лідери опозиції виглядають, мов трійця святих: вони ніколи ні в чому не винні та вкотре  рятують (руйнують) Україну. Вони лізуть із шкіри, щоб показати власну непричетність до кривавих подій. Хоча, без сумніву, вони знали про запланований штурм.
 
Тож де були лідери опозиції, коли били студентів? Чому вони не провели жодної ночі на Майдані? І чому серед мітингувальників не має власних дітей опозиціонерів? Мабуть тому що прикриватися чужими дітьми легше.
 
Євромайдан став місцем хизування багатьох політиків, відомих діячів, вічних революціонерів,  темних провокаторів, і взагалі тих, хто любить привертати до себе увагу. Особливо «дав жару» Олег Тягнибок.  Він просто затьмарив популярністю не тільки своїх колег, але навіть постраждалих студентів. Зі сцен трибун, з Майдану,  з телеканалів  його промови кажуть одне: «Подивіться, який я класний!  Я  - майбутній президент. Обирайте мене.» 
 
Дарма, що «Свобода» у Верховній Раді не пропонує економічних законів, але євроінтеграція нас врятує!  
 
Найсумніше те, що більшості опозиційних політиків глибоко байдуже, що буде завтра в країні. Цілком можливо зупиняться підприємства, перестануть працювати лікарні, дитячі садки та школи. Літні люди  не отримають пенсії, в їх оселях буде холодно. Це найлегший варіант.
 
Гірше, коли проллється кров. З огляду на те, з якою швидкістю на майдан пригнали бульдозер, що мав місити солдатів строкової служби, це цілком ймовірно. Пролити кров за визволення країни від іноземних загарбників – це честь,  загинути задля асоціації чи переформатування влади – абсурд. 
 
Але найгірше, чим загрожують такі події  – це розколом країни. Це коли нас знову поділять на схід та захід, лякатимуть Кримом та Придністов’ям. Посіяти недовіру, неприязнь, ненависть серед нас, виявляється, так легко.
І все із – за питання євроінтеграції, до якої  українці готові морально, але не готові матеріально? Чи із –за проблеми кількох лідерів, які хочуть швидше влади  та підвищення власних рейтингів?
 
Можливо, коли  б я була 18 - річною студенткою мій допис був би іншим. Мабуть я також причитала б, що сьогодні молоді так важко жити, маленька стипендія, не має житла і Янукович поганий президент. 
 
Не знаю. Я вчилися при Кучмі, коли країна тільки ставала на ноги. У нас не було мобільних телефонів, інтернету і ми ходили до бібліотек. Мама давала передачу – 5 гривень на тиждень, а стипендія була не більше 40 гривень. В гуртожитку пацюків  було більше пацюків, ніж  студентів, а виходити увечері на вулицю було відверто страшно.
 
Ми не мали можливості вступати відразу до кількох вузів,  дозволити собі подорожувати чи стажуватися за кордоном, як можуть сучасні студенти.  Але ми були щасливі і не влаштовували революцій.  І коли я побачила, як неадекватний  молодик гамселить ціпом по спинах невинних солдатів строкової служби – я бачу у ньому не революціонера,  а покидька, який не хоче вчитися та працювати…
 
Я не захищаю Беркут, владу чи тих, кому Майдан глибоко байдужий. Для мене головним пріоритетом є мир і любов.
 
І я не піду на майдан, бо не хочу  бути іграшкою в чиїхось хитрих, кривавих руках. Не  хочу, аби мені проломили голову, і мої діти залишилися сиротами. Не хочу, аби завтра мої батьки залишилися без пенсії, а чоловік без роботи.  І я не хочу творити країну зла, бо те, що відбувається через насилля, добра не приносить.
 
Я для себе давно євроінтегрувалася...
 

Привіт, мене звати Віталіна. Я - редактор сайту "Жінка - Онлайн". Якщо ви хочете стати автором блогу, напишіть мені: vitalinasevruk@gmail.com

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...