Кургани скіфів розповідають про жінок

   Хто не чув про золото скіфів або хто не мріяв його знайти? Попри тисячоліття таємниці скіфських курганів не повністю розгадані сучасниками.

    «Коли у скіфів вмирає цар, то там викопують велику чотирикутну яму...»,— розповідає Геродот у «Скіфській оповіді».

   Мало хто знає, що у 445 – 444 р. до н .е., допитливий грек  Геродот приплив до гавані борисфенітів (сучасне м. Ольвія, Україна),  аби зібрати матеріал для своєї «Історії».

  Особисті екскурсії у глиб степу, бесіди  з місцевими жителями - скіфами, запис численних легенд та переказів вилились зрештою у яскраву «Скіфську оповідь». Розповідь про життя та побут скіфів набула авторитету і  є об’єктом вивчення вчених усього світу.

 Скитією Геродот називав дуже багато земель на півдні, півночі, сході і заході від Чорного моря. Безперечно, погодитись з думкою, що це було величезне розселення давньоукраїнської людності, не можна.

    Скіфська держава складалася з багатьох споріднених в першу чергу територією народів, які в процесі тривалого співпроживання вступали у військові, торговельні, господарські й родинні зв'язки. Таким чином створювалася нова субкультура, в основі якої домінуючими були етноси, що жили на території сучасної України найдавніше.

      Отже, можна гадати, Скіфія мала, так би мовити, федеративний устрій, за якого кожне плем'я мало свою автономію з певними правами й обов'язками. Це стає особливо помітним у війні перського царя Дарія зі скіфами, у способах її ведення.

   Пильне прочитання Геродотових оповідей, особливо тих, які відображають життя скіфів на теренах України, спонукає  до твердження, що в багатьох випадках їхнє життя, звичаї, традиції нагадують життя українців, відоме нам за пізнішими літописними, археологічними, лінгвістичними, культурними, мистецькими джерелами та ретроспекцією менталітету сучасних українців у минуле до витоків його формування.

 Хто ж населяв  землі Скіфії? За даними фахівців різних наук, це були люди з досить високою духов¬ною і матеріальною культурою. Так, один із сучасних іс ториків Сергій Наливайко у своїй монографії нараховує до двадцяти народів, які мали свої самоназви, або ті назви, які їм дали тогочасні автори стародавніх джерел, або ж названі так сучасними дослідниками.

  Ось далеко не повний їх перелік: калліпіди, алізопи, скіфи-орачі, скіфи-землероби, скіфи-кочовики, царські скіфи. Відомі й інші — ахати, катіари, траспії, паралати та ін.

   Могили великих скіфських царів Аріаната, Савлія, Іданфірса  досі не знайдені. Дослідники продовжують дискутувати де можуть бути кургани скіфської знаті. Одні кажуть біля сучасного Нікополя, інші на Полтавщині. Геродот зазначає, що скіфи звозили ховати своїх царів до місцевості Герр. Дістатися до неї, зауважує він, можна за 40 днів плавання уверх по Дніпру. Але незважаючи на конкретизуючу цифру, могили  славних скіфів так і не знайдені.

 

     Вчені розкопали тисячі курганів скіфів.  На жаль, багато з них були  нещадно  пограбовані попередниками: співплемінниками - скіфами. Але дослідження могильників можуть багато розповісти про стосунки скіфського  подружжя.

   Чоловіка та жінку завжди хоронили разом. Якщо першим помирав чоловік  - вбивали й жінку, а  то й всю прислугу. Жінку клали ліворуч від чоловіка.

   Розташування похоронених скіфів у кургані № 13 (Запорізька область), що був досліджений вченими, дають змогу охарактеризу­вати небіжчиків.     

       Могила поділялася   на «чо­ловічу» та «жіночу» половину. Він — чоловік-воїн, закутий у залізний панцир, озброєний довгими дерев'яними списами з заліз­ними вістрями. Біля ніг йому клали дві амфори, боковину коня та ніж з фігурною кістяною колодочкою, щоб легше було з отим харчем впоратись.

   На тому світі, вірили скіфи, життя продовжиться, і усе необхідне повинне бути під рукою. Улюбленого коня господаря кургану скіфи завжди ховали загнузданим. Кінь стояв у ямі, підпертий кілком під черево.

     Про скіф'янку розповісти можна значно більше. Вона була покладена на дно могили головою на північний захід. Вік  приблизно 65 років; очевидно, була дружиною скіфа. Поховальний ритуал вказує на їхню повну рівність між собою.

  На високий соці­альний стан вказує її вбрання, розши­те десятками тисяч дрібних золотих прикрас. Воно мало вигляд широкого покривала, певним чином пов'язаного з головним убором. Покривало розме­талось по дну ями, і грабіжники витягли тільки центральну його частину, полишивши краї археологам і «зро­сивши» дрібним золотим дощиком дно лазу.

         Археологи змогли  зібрали близько 10 000 золотих прикрас. Шию скіф'ян­ки прикрашали разки намиста з сер­доліку та склопасти у золотій оправі. Серед зображень на золотих бляш­ках — леви, антилопи, зайці, грифони та грифонячі дзьоби.

   На зворотному боці кожної прикраси, якою б мікро­скопічною вона не була, напаяна золота петелька для нашивання. Прикраси групувались у смужки, ромби, трикутники, утворюючи складний візерунок на вбранні.

       Довкола жінки були розкладені: ам­фора, бронзовий тазик-лутерій, бронзовий   глечик   для    розливу вина, теракотовий келих, залізні щипці, а біля узголів'я — овальний шерехатий камінь у вигляді блюда з шматочками червоного мінералу зверху.

   Цей  камінь був потрібний жінкам для того, аби зробити себе красивою:

«Скіфські жінки розтирають на шерехатому камені шматки кипариса, кедра та ладану, підливаючи води. Далі, отриманим після розтирання тістом, обмазують усе своє тіло та лице. Від цього тіло набуває приємного духу, а коли наступного дня змивають намазаний шар, воно стає навіть чистим і бли­щить» – зауважив Геродот в «Скіфській Оповіді».

       Звичайно, той факт, що дружина скіфа мала померти відразу після його смерті, може засмутити сучасних жінок. Адже це несправедливо: відбирати життя у жінки тільки через смерть чоловіка. Але скіфи вели родовід за чоловічою лінією. Старші сини одержували частку майна ще за життя батьків.

   У скіфів існувало багатожонство, і старша дружина займала привілейоване становище. Про це свідчить склад жіночих осіб, похованих у скіфських курганах. Значно безправнішим і приниженішим було становище молодших дружин і наложниць. Саме цю категорію найчастіше можна бачити серед жертв, насильно убитих при похованні глави дому.

        Разом із тим відомо, що  скіф'янки заохочувалися до участі у військових тренуваннях і володінні зброєю. У курганах Степової та Лісостепової Скіфії відомо чимало поховань жінок (переважно молодих), в інвентарі яких, крім чисто жіночого майна (прикраси, дзеркала, прясла від веретен), зустрічаються також предмети озброєння (сагайдаки зі стрілами,  списи, пращі).

  Наявність цього соціального прошарку "скіфських амазонок" дещо змінює уявлення, що досі існувало, про повне безправ'я та замкнуте життя скіфських жінок. Без сумніву,  вони брали участь у військових походах, активно займалися ремеслами та промислами.

   Більшість прикрас, зокрема золота Пектораль, знайдених  у скіфських курганах належали саме жінкам. Однак, таємниці скіфських жінок – цариць та просто наложниць, ще не розкриті повністю вченими. І хто знає, що приховують товсті пласти землі, під якими лежать древні скіфи.

Comments:

Жінка онлайн


Ворожіння  та прикмети на Новий рік 

Обряд ворожіння своїми коренями сягає  в язичницькі часи. Вважалося, що у новорічні свята настає розгул нечистої сили,  тому саме у цей період можна було дізнатися про майбутнє за допомогою  ворожби.  У залишках колишніх  язичницьких  обрядів  збереглися окремі  форми ворожінь – вечорниці, ворожіння про Долю,  ворожіння про нареченого і наречену, обряд кликання «до  каші» тощо. Слов’яни мали велику повагу до долі  і вважали її оповіщення проявом вищої волі богів. Тож як ворожили у старовину на новорічні свята?

далі...

Поговоримо по жіночому


 

Що подарувати рідній людині на свято?

Подарунок -  обов'язковий атрибут будь -якого свята. Навіть якщо він просто символічний, все одно має магічну силу: демонструє людині вашу турботу і почуття. Тільки що ж подарувати, аби серце рідної, коханої, близької людини стислося від радості та вдячності за увагу? Вчені стверджують, що не може бути більш корисного подарунку для людини, як домашні тварини. Бувають ситуації, коли домашні тварини буквально  наповнюють життя  людей радістю й змістом, полегшують  моральні й фізичні страждання. Дослідження показали, що тварини  лікують людину не гірше за пігулки.

далі... 

 Жінка відпочиває


Магія весільного вінка

На Прикарпатті здавна виготовляють  головні убори, які можна вважати справжнім  витвором мистецтва.  Тут плетуть унікальні  вінки з  гусячого  пір’я,  які використовують  у весільному обряді. Такий вінок відтворює давні шлюбні традиції, пов’язані з віруваннями та звичаями даного краю. Важить такий весільний  шедевр народної творчості від  1 до 3 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має  бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

далі...

Краса та здоров'я


street workout in Ukraine

Street Workout  як альтернатива фітнес - залам

Чудовою альтернативою фітнес - залам та спортивним клубам є  Street Workout -  різновид вуличного спорту, що лише набирає популярності  серед української молоді. Street Workout передбачає  заняття на свіжому повітрі, що неминуче призводить до загартування організму. До того ж  вуличне тренування абсолютно безкоштовне  та  корисне  для організму будь - якого віку. 

далі...